Варіант 9

1. «Трудяща, дуже працьовита, / Весела, гарна, сановита, / Бідняжка, що була вдова...» — так в «Енеїді» сказано про
Б Дідону.

2. Рядки: «— Я каралась / Весь вік в чужій хаті... / Прости мене, мій синочку! /Я... я твоя мати», — взято із твору Т. Шевченка
В «Наймичка».

3. Поему «Кавказ» Т. Шевченко присвятив
В Я. де Бальмену.

4. Т. Шевченка вважають
В основоположником нової української літератури.

5. Слова: «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури...» — сказані про
Б Т. Шевченка.

6. Розповідь про кохання бідної селянської дівчини, що обстоює своє право на щастя, — це тема твору
Г «Наталка Полтавка».

7. Антиподом до образу Сомка в «Чорній раді» є образ
А Брюховецького.

8. Марко Вовчок — це псевдонім
В Марії Вілінської.

9. Слова «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній усе стадо, якщо не вб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить» (за «Повістю минулих літ») сказано про князя
Б Ігоря.

10. На думку Г. Сковороди, «Багатством живиться тіло, а душу звеселяє
А споріднена праця».

11. «...Білолика, красна, / Курносенька, очима ясна. /І вся, як з кров’ю молоко. ..» — героїня поеми І. Котляревського «Енеїда»
Б Венера.

12. «Один живу на світі, як билинка на полі. Сирота — без роду, без племені, без татану, без приюту... Що робить — і сам не знаю. Був у городі, шукав місця, але скрізь опізнився», — скаржиться герой п’єси «Наталка Полтавка»
В Микола.

13. «Не журиться... —/ Вмиється сльозою, / Возьме відра, опівночі / Піде за водою, / Щоб вороги не бачили», — героїня твору Т. Шевченка
А «Катерина».

14. «Щоб бути зачинателем нової української літератури — мало самого таланту: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право — бути собою», — казав Є. Сверстюк про
Г І. Котляревського.

15. «Сирота без роду, без племені» — це герой твору
Б І. Котляревського.

16. Перша збірка Т. Г. Шевченка мала назву
Г «Кобзар».

17. Установіть відповідність дат з подіями життя Т. Г. Шевченка
1-Д 22 квітня 1838 р. — викуп із кріпацтва
2-А 9 березня 1814р. — народження
3-Г 10 березня 1861 р. — смерть
4-В 22 травня 1861 р. — перепоховання в Україні

18. Установіть відповідність
1-Б відомий в українській літературі богослов, письменник-полеміст, який прожив 40 років на горі Афон — І. Вишенський
2-В мандрівний філософ, автор ідеї «сродної» праці — Г. Сковорода
3-А зачинатель нової української літератури — І. Котляревський
4-Г «батько» української прози, автор сентиментально-реалістичної повісті — Г. Квітка-Основ’яненко

19. Установіть відповідність тем творів з їх назвами
1-Г розповіді про те, звідки походить «Руська земля, хто в Києві перший став княжити і звідки Руська земля стала буть» — «Повість минулих літ»
2-А серйозні роздуми про сенс життя і сутність людського буття — «Всякому місту — звичай і права»
3-В зображення кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя — «Наталка Полтавка»
4-Д зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти — «Маруся»

20. Установіть відповідність між твором та його автором
1-Д «Маруся» — Г. Квітка-Основ’яненко
2-А «Наталка Полтавка» — І. Котляревський
3-Б «Всякому місту — звичай і права» — Г. Сковорода
4-В «Чорна рада» — П. Куліш

21. Перед Ігоревим походом («Слово о полку Ігоревім») з’явилася прикмета, яка віщувала лихо, — затемнення сонця.

22. Перший повний переклад Біблії українською мовою здійснили П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький.

23. «Наталку Полтавку» автор назвав «малоросійською оперою».

24. Найбільш відомим зразком монументалізму є «Повість минулих літ».

25. Чи погоджуєтесь Ви з думкою, що «Енеїда» І. Котляревського — це енциклопедія народного життя? Чому?

Так, я погоджуюсь із думкою, що «Енеїда» І. Котляревського — це енциклопедія народного життя. Так, «Енеїда» — це бурлескно-травестійний твір, що є переспівом знаменитої поеми Вергілія. Але письменник узяв з героїчної поеми лише імена героїв та основну сюжетну лінію про подорож Енея, своїх же персонажів перевдягнув в українське національне вбрання. Події розгортаються на тлі типових умов життя України XVIII - початку XIX століття. Котляревський виступає в «Енеїді» знавцем усної народної творчості та блискучим побутописцем. У творі широко представлені фольклорні традиції й етнографічні деталі.

Дуже часто в поемі йдеться про частування та прийоми гостей, що дало можливість автору детально описати, як зустрічають гостя українці, які страви входять до національної кухні. Наприклад, приймаючи Енея, Дідона частує його галушками і кулешем. Після обіду почалися розваги, заграла музика, усі пішли танцювати. Танцюють троянці та жителі Карфагена українські народні танці.

У поемі відтворено і характерне для того часу чумакування. В «Енеїді» воно згадується в комічному плані. Побачивши обідраних троянців уперше, Дідона спитала, чи не чумаки вони. Привезену з Криму сіль троянці, як дорогий у той час продукт, разом з іншими подарунками віддають Латинові.

Чудову картину з життя давньої України автор змальовує у сцені вивчення троянцями латинської граматики. За наказом Енея вони купили «Піярську граматику», тобто підручник, за яким учився і сам Котляревський. Щоб вивчити латинську мову, троянці користуються основним методом тогочасного навчання — визубрюють «граматику» напам’ять. Письменник сатирично зображує традиції схоластичної школи, коли учнів примушували заучувати підручники слово в слово, не турбуючись про розуміння змісту.

Є у творі також згадки про речі хатнього і господарського вжитку: у Дідони троянці їдять з «полив’яних мисок» і «кленових тарілок». З «Енеїди» довідуємося і про національне вбрання українців кінця XVIII - початку XIX століття — жіноче і чоловіче, селянське і панське, буденне і святкове. Венера носить «очіпок грезетовий», а на гулянні Дідони дівчата танцювали в дробу-шках, у чоботах і свитках.

У поемі знайшли широке відображення фольклорні звичаї, повір’я, народне мистецтво. Картини вечорниць, похорону, поминок, ворожіння за своєю точністю наближаються до етнографічних записів. Особливо часто звертається Котляревський до відтворення обрядів заклинання, лікування й чаклування, якими користувалися ворожки та знахарі. Венера скаржиться Нептунові, що пожежею на флоті Еней був так наляканий, що «насилу баби одшептали». Невтес радить Енеєві «заплювати горе». Поема подає відомості про давні ігри («у свиню», «у панаса», «у ворона»), про танці та пісні до них («горлиця», «журавель»).

Відтворення в «Енеїді» етнографії народу надає їй яскравого і чарівного національного колориту. Це одна з головних особливостей поеми. Націона-
льний колорит посилюється конкретним географічним визначенням місця зображуваних подій: тут згадуються назви міст і сіл України (Полтава, Реше-тилівка), а також є згадки про історичні події (часи Богдана Хмельницького, гайдамаччина).

Отже, у поемі «Енеїда» Котляревський всебічно відтворив побут України XVIII - початку XIX століття. Яскравий і соковитий національний колорит є одним із засобів зображення сучасної письменникові дійсності. Цей твір — справжня енциклопедія життя України того часу, тому що в ньому повно та правдиво передано особливості епохи.


ЗНАЙШЛИ ПОМИЛКУ?

Коментарі

Всього коментарів: 0