Клеопатра

Анна Ахматова
Вірш
1940 рік
Переклад: В. Герасим’юк

Палац александрійський вкрила
Солодкої знемоги тінь.
Пушкін

І вже цілувала Антонія губи безкровні,
Навколішках вже перед Августом сльози лила...
І зрадили слуги. І труби гримлять невгамовні
Під римським орлом, і вечірня вже стелеться мла.
І входить останній, її полонений красою,
Ставний і високий, а голос в сум’ятті зірвавсь:
«В тріумфі пошле, як рабу тебе... перед собою...»
Та вигин її лебединої шиї не згас.

А завтра дітей закують. О, як мало зосталось:
Із ним ще потішитися, а потому на мить
Рукою байдужою чорну змію, ніби жалість
Прощальну, до персів смаглявих своїх притулить.

7 лютого 1940

За виданням: Анна Ахматова. Поезії.— К.: Дніпро, 1989.