Контрольна робота 3. Українська література 1910-х років
ВАРІАНТ 1
1. У ліричного героя новели М. Коцюбинського «Intermezzo» відбувається внутрішній етичний конфлікт
А між громадським обов’язком і втомою, зневірою.
2. Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» написано в стилі
В неоромантизму
3. Укажіть значення виділеного слова в цитаті з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки, сонце налляло злотом глибоку долину, зазеленило трави, десь курився синій димок од ватри, з-за Ігриця оксамитовим гулом котився грім.
А багаття.
4. Укажіть, яким структурним елементом повісті О. Кобилянської «Valse mélancolique» є наведений уривок.
...Коли саме в тій хвилі розлігся з кімнати, в котрій стояв інструмент, страшенний лоскіт , а відтак слабий жалісний зойк струн...
Вона струхліла.
— Резонатор тріс! — крикнула Ганнуся.
— Струна! — крикнула я.
Б розв’язка.
5. «Се правдивий артист із Божої ласки, яким уже нині можемо повеличатися перед світом» (І. Франко); «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина» (Максим Горький). Про кого з письменників так висловлювалися сучасники?
Г про В. Стефаника.
6. Продовжте речення. Лісовик із «Лісової пісні» Лесі Українки говорить Мавці:
— Не задивляйся ти на хлопців людських. Се лісовим дівчатам небезпечно..,— тому що
Б хлопці часто діють за несправедливими моральними законами
7. Установіть послідовність написання творів.
1 — В «Valse mélancolique» 1898.
2 — А «Камінний хрест» 1900.
3 — Г «Intermezzo» 1908.
4 — Б «Лісова пісня» 1911.
8. Установіть відповідність між цитатою і назвою твору.
1 Піде луна по твердинях тиранів, // Стрінеться з брязкотом інших мечей, // З гуком нових, не тюремних речей. — А «Слово, чому ти не твердая криця...»
2 Вона мені співала про любов, // Про молодощі, радощі, надії... — В «Стояла я і слухала весну...»
3 Я на вбогім сумнім перелозі // Буду сіять барвисті квітки... — Г «Contra spem spero!».
4 Ти ж так довго лила свої чари // В серце жадібне моє, сповнилось
серце ущерть, // Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари... // — Б «Мріє, не зрадь».
9. Доведіть, що твір Лесі Українки «Лісова пісня» — драма-феєрія.
Драма-феєрія (фр. fee — фея) — один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні перетворення. У такій драмі поряд із людьми виступають фантастичні істоти.
Які із зазначених ознак ми знаходимо у творі Лесі Українки «Лісова пісня» ?
1) Фольклорно-міфологічна основа твору — з перших рядків драми-казки відкривається перед читачем сповнений таємничості чарівний світ волинської природи. У казковому світі «Лісової пісні» природу представляють різні фантастичні персонажі.
Мавка у фольклорі — це лісова русалка, яка має вигляд вродливої дівчини. Вважалося, що вона вороже налаштована до світу людей. Зовнішність та деякі інші риси своєї героїні Леся Українка запозичила з фольклору, однак переосмислила її вдачу, наділила розвиненою індивідуальністю.
Лісовик — дух, який оберігає лісові скарби. У драмі він «малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці». Леся Українка зобразила його мудрим і справедливим приятелем дядька Лева.
Перелесник у народній уяві поставав як злий дух, котрий відвідував людей, прибираючи подобу когось із родичів. Письменниця відійшла від негативної оцінки цього персонажа. Він молодий і привабливий: «З гущавини лісу вилітає Перелесник — гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима». Перелеснику подобається Мавка, він не раз її підтримував і захищав.
Водяник і Русалка — ворожі до людей духи озера. Водяник мало не втопив дядька Лева, а Русалка підмовила потерчат завести Лукаша до болота.
«Той, що греблі рве» — вигаданий Лесею Українкою дух води, але не тихої озерної, а поривчастої, стрімкої, як у струмках та річках навесні. Недарма Водяник вважає цього грайливого духа води чужинцем, не дозволяє пустувати у своїх володіннях, залицятися до своєї дочки.
«Той, що в скалі сидить», або Марище — теж створений уявою поетеси персонаж. Це страшний демон забуття, який забирає зневірену Мавку. У творі з ним асоціюються такі почуття, як страх («Раптом з-під землі з'являється темне, широке, страшне Марище»), відчай і невблаганність.
Потерчата (діти, що померли нехрещеними й обернулися на злих істот), чортик Куць, Злидні (злі духи, які приносять людям нещастя), Пропасниця — образи, які авторка створила цілком у дусі народної демонології.
Про те, що в основу «Лісової пісні» ліг волинський фольклор, згадує і рідна сестра поетеси Ольга Косач-Кривинюк.
«В Лесиній «Лісовій пісні», — пише вона, — нема ні одного персонажа, ні одного повір’я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі, — все то мої давні знайомі поліські, все те я чула і знала ще в Колодяжному».
2) Фантастично-казковий сюжет — Дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну. Вони закохуються. Проте кохання Лукаша згодом в’яне, як і все в природі пізнього літа. Він не в змозі зробити вибір між вимріяним світом і буденщиною. З’являється молодиця Килина — утілення бездуховності й обивательської обмеженості.
Коли Лукаш зраджує кохану та сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» — Того, що в скалі сидить.
Лукаш стає вовкулаком, але Мавка жаліє коханого, прощає його й повертає йому людську подобу. Однак надто багато смутку довелося пережити Мавці — вона перетворюється на Вербу. Мати й Килина, які по над усе прагнуть багатства, постійно сваряться й бідніють. Розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство. Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі, де був щасливим з коханою, і поступово замерзає.
3) Неймовірні перетворення — Лісовик перетворює Лукаша на вовкулаку; перевтілення заклятої Килиною Мавки у вербу.
Одним із найдавніших фольклорних символів дівочої краси й кохання вважається зоря. Саме в такому значенні цей образ використовується в драмі. Ясної весняної ночі після першого поцілунку Лукаша Мавка скрикує: «Ох, зірка в серце впала», і в останньому видінні Лукаша Мавка «спалахує раптом давньою красою в зорянім вінці».
10. Визначте у новелі О. Кобилянської «Impromtu Phantasie» автобіографічні риси письменниці.
Ольга Кобилянська писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив».
У юності дівчина гарно співала, грала на фортепіано, малювала, пробувала себе як акторка на сцені театру «Руська бесіда» в Чернівцях.
Дослідники її творчості пишуть, що дитячі враження від майстерно зіграної імпровізації майстром із налаштування фортеп'яно лягли в основу твору О. Кобилянської «Impromtu phantasie», жанр якого письменниця визначає як нарис і вже цим наголошує на автобіографічності події.
Саме з творів письменниці здогадуємось: її покликанням і мрією була музика, її улюбленим композитором був Ф. Шопен. Вона хотіла бути музикантом. Піаністкою. Перешкодою став брак коштів.
Кобилянська відчувала душевну спорідненість із Шопеном. Його музика була їй внутрішньо близька, і не тільки їй, а й іншим модерністам. Шопен (1810-1849), можна сказали, фізично належав першій половині XIX століття, а духовно другій половині, сучасному життю О. Кобилянської. Так, з «Impromtu phantasie» Шопена (просто «Експромт», назву «Фантазія» твір отримав по смерті музиканта) пов'язаний перший музичний епізод у прозі Кобилянської, перша вербалізація інструментального твору та його впливу на письменницю. Ідеться про повість «Людина».
11. Виконайте одне завдання на вибір.
1) Змалюйте образ Марти, героїні новели О. Кобилянської «Valse mélancolique», порівняйте її з образами компаньйонок — Ганнусі та Софії.
Марта своєю душею зовсім не поступається делікатній і вразливій Софії.
Вона усвідомлює, що природа не обдарувала її особливим талантом, проте прагне стати вчителькою — і досягає мети. Її кохання до викладача англійської мови закінчується одруженням, хоча дівчина переживає цілу гаму почуттів, дізнавшись, що наречений відвідує родину значно багатшої дівчини. Марта спостережлива, розумна, всепрощаюча. Вона розуміє цінність музичного інструмента для молодої музики і композиторки, його унікальність і красу: «Чорний, з дорогого дерева, прикрашений на краях арабесками з перлової матиці, лискучий, мов дзеркало». Смерть Софії для Марти — величезна втрата: «Музика позбавила її життя… Одною-однісінькою, тоненькою струною вбила її!» Інструмент подруги Марта забирає собі не як матеріально цінну річ, а як те, що довіку нагадуватиме їй про талановиту музикантку. Сімейне щастя Марти — чоловік і син — заслужене й тривке. Вона — коваль цього щастя і його берегиня.
ВАРІАНТ 2
1. Серед почуттів і станів, у яких перебував ліричний герой новели М. Коцюбинського «Intermezzo», не було
В страху, відчаю, агресії.
2. Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» має основу
А фольклорно-етнографічну.
3. Укажіть значення слова, виділеного в цитаті з повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс.
Б луки для сінокосу.
4. Укажіть, яким структурним елементом повісті О. Кобилянської «Valse mélancolique» є наведений уривок.
Двері отворилися, і ввійшла женщина. Чорно вбрана, з темно сповитою поверх шапочки головою, постава проста — вона!
— Софія Дорошенко, — звернулися лише до мене.
— Дуже нам мило, ви вже були тут?
Так; була й не застала нікого, але переказала слугою, що прийде.
Г зав’язка
5. «Гірська орлиця»; «Пишна троянда в саду української літератури» (М. Старицький); «Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» (Василь Земляк). Про кого з письменниць так висловлювалися?
В про Ольгу Кобилянську
6. Вставте пропущене слово в уривку з твору Лесі Українки «Лісова пісня».
Але минай людські стежки, дитино, // бо там не ходить щастя, — там жура // І тягар свій носить. Обминай їх, доню: // раз тільки ступиш — і пропала ...
В воля
7. Установіть послідовність епізодів твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
1 — Б Іван ударив Марічку й відняв та викинув стрічку, а вона пригостила його цукеркою.
2 — Г Іван на полонині пасе вівці.
3 — А Іван одружується з Палагною.
4 — В Мольфар Юра розганяє хмари.
8. Установіть відповідність між цитатою і назвою твору.
1 Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії... — Б «Стояла я і слухала весну...»
2 ...Колись ти літала орлом надо мною,— // дай мені крила свої, хочу їх мати сама, // Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю — Г «Мріє, не зрадь».
3 Вигострю, виточу зброю іскристу, // Скільки достане снаги мені й хисту... — Д «Слово, чому ти не твердая криниця...».
4 Я на гору круту крем’яную // Буду камінь важкий підіймать // І, несучи вагу ту страшную, // Буду пісню веселу співать. — А «Contra spem spero!».
9. Доведіть, що твір О. Кобилянської «Impromtu phantasie» — новела.
О. Кобилянська «Impromtu phantasie» написала у 1894 році і жанр якого визначила як нарис.
Я думаю, що твір О. Кобилянської «Impromtu phantasie» — це новела, тому що цей прозовий твір — невеликий за розміром, у якому розповідається про незвичайну подію з несподіваним фіналом.
До того ж цей твір невеликий за обсягом і вирізняється особливим динамізмом і психологізмом. Головна героїня твору уособлює поетичну й емоційну натуру, яка у своїх спогадах-роздумах, замислюється над своєю долею. Вона — особистість «ніжна, вразлива мов мімоза, з сумовитими очима», яка водночас «бувала пристрасною, глибоко зворушеною істотою, що пригадує молодих арабських коней».
У «Impromtu phantasie» зображена подія, яка стає поворотною в долі героїні. Вона розповідає про своє враження від прослуховування шопенівського етюду у виконанні молодого аристократа: «Зразу стало їй холодно, а опісля — сама не знала, як се прийшло, — почала плакати. Тихо, але цілою душею».
10. Визначте за цитатою роль пейзажу у творі Лесі Українки «Лісова пісня».
Мавка: Ох, як я довго спала! ...
Лісовик: Довго, дочко!
Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистім плесі каченятка дикі.
У драмі природа живе в символічних образах, які є дійовими особами п'єси. Та й тло, на якому відбуваються події, — ліс, озеро, кожне дерево — живе своїм життям, говорить, дихає, має свій характер і звичай.
Наскрізний художній засіб драми-феєрії «Лісова пісня » — паралелізм: кожна дія починається ремаркою-пейзажем, де сконденсована атмосфера, що незабаром запанує у відповідній дії (рання весна — розквіт кохання в душі Лукаша; пізнє літо — в’яне його кохання, а з ним і його талант; пізня осінь, зима — перемога смерті). У такий спосіб авторка підкреслює нерозривний багатогранний зв’язок людини з довкіллям і природою.
11. Виконайте одне завдання на вибір.
3) Охарактеризуйте узагальнений образ ліричного героя поезій Лесі Українки
Я думаю, що перед кожним, хто ознайомиться з біографією та творчістю Лесі Українки, постане образ сильної інтелектуально, вольової, чуттєвої особистості. Ліризм панує в неї не тільки в його власній сфері, в ліричній поезії, але переноситься з виразною силою на поеми, на драматичні поеми й етюди.
Вона — поет шаленого пориву, незламної волі, що може викликати цілу бурю напружених і гострих тонів, які від пристрасної напруги ведуть до суворої логіки, до філософського напруження думки. І поряд із цими натхненими та пристрасними рядками звучать слова, що розкривають глибини жіночої психіки; делікатний малюнок відтінків душевних переживань нагадує складний, дрібно деталізований зразок мережива; жіноча ніжність висловлюється наче м'яко, пошепки, надзвичайно інтимно.
Наприклад, коли читаєш поезію «До мого фортепіано», чуєш сумну, тиху, плавну мелодію, яка наче огортає поезію, передаючи сум, печаль, бачиш дуже обдаровану дівчину, душевно глибоку, уважну до інших. Свої болі вона тамує в собі, щоб не засмучувати найдорожчих їй людей, і тільки фортепіано відкриває душу. Поетеса знаходить прості, але такі точні слова, щоб передати любов знедоленої дівчини до свого музичного інструмента, звертається до нього, як до живої істоти: «мій давній друже», «вірний», «любий». Поетеса створює виразні зорові картинки дитинства дівчини, то легкі, веселі, яскраві, то несподівано смутні, пройняті передчуттям лиха, яке, «мов хмара грізна, йшло!».
Скільки б не пройшло часу, постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії «Contra spem spero!», рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин «пісню веселу співать».
Рядки вірша з такою назвою знайомлять нас з дев’ятнадцятилітньою хворою на туберкульоз дівчиною, яка палко прагнула вирватися з лещат недуги. Але я не можу сказати, що це біографічний епізод із життя поетеси. Перш за все, це філософський роздум, який не залишає байдужим жодного читача, поєднаний з мистецьки довершеною формою. Кожна строфа у цьому — окрема тема, що відбиває настрій, почуття, думки Лесі Українки. Для виразного розкриття цього настрою і почуттів своєї ліричної героїні поетеса обирає показ її внутрішньої драми методом градації. Тому, мабуть, і не дивно, що й моє хвилювання зростало з кожним прочитаним рядком. Перші дві строфи — то суцільні контрасти: «хмари осінні» — «весна золота», «крізь сльози сміятись», «серед лиха співати пісні».
І ми раптом починаємо розуміти, що через пута страждань душа дівчини рветься до щасливого буття, нам передає жагуче прагнення хворої, скованої тяжким недугом героїні, до життя: «Жити хочу! Геть думи сумні!» Але як вона зможе вийти переможцем у нерівній боротьбі із хворобою? Леся відповідає на це питання наступними строфами, загальний зміст яких можна виразити стисло у тезі: за життя треба боротися. У художній формі вона показує способи цієї боротьби: «буду сіять квітки на морозі», «на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать», «все шукатиму зірку провідну», «…я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні».
Особисто мене вразив образ квіток на морозі, які буде сіяти героїня, і, щоб вони зійшли, «лить на них сльози гіркі». Цей символ передає, на мою думку, стан зболеної душі і готовність загартовувати волю, її непохитність у боротьбі проти недуги. Квіти — це вісники прекрасного в природі, і героїня вірить, що вони можуть стати вісниками прекрасного і в її житті. Цьому прекрасному протиставляються образи «вбогого сумного перелогу» (таким вбачає поетеса особисте життя) і «кори льодової, міцної»(в ній мені вбачається асоціація із фізичним станом хворої).
Мабуть, буде замало сказати, що героїня вірша «Contra spem spero!» — взірець для наслідування, до якого багато хто може звернутися у скрутний час. Він вчить вихованню волі, духовної стійкості та послідовності в боротьбі (і не тільки проти недуги!). Легше за все, впавши у відчай і розпач, опустити руки і чекати сумного завершення. А чи не краще разом з Лесею Українкою впевнено проголосити:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!