Самостійна робота 9. Микола Вороний. Олександр Олесь
ВАРІАНТ 1
1. Письменницьку й режисерську діяльність М. Вороний поєднував
А із громадсько-політичною роботою.
2. Укажіть літературний стиль (напрям), який переважав у творчості Олександра Олеся.
Б символізм.
3. Який твір став відомим народним романсом?
Б «Чари ночі».
4. До якого виду лірики належить вірш М. Вороного «Блакитна Панна»?
А до пейзажної.
5. Укажіть синонім до слова, виділеного в цитаті з вірша М. Вороного «Інфанта».
Бриніли в серці домінантою, // Чуття побожної хвали, // Коли величною інфантою // Ви поуз мене перейшли. . .
Г основними.
6. Заповніть пропуск у цитаті.
3 журбою ... обнялась. // В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. I з дивним ранком ніч злилась, // I як мені розняти їх?!
В радість
7. Установіть правильну послідовність подій у творі Олександра Олеся «По дорозі в казку»
1 — Г — Ет! Що мороз?! В кожух сховайся та й сиди, а от од голоду сховайся!..
— Останній хліб ми доїдаєм... Що далі будемо робити?!
2 — Б — Не заважай йому сидіть і спочивати: він цілу ніч ламав гущавину проклятих нетрів. Він сам ходив туди, куди б із нас ні один не пішов.
3 — В — Хлопчик. Із Казки я прийшов, щоб зірвати папороть розквітлу. Тут, на узліссі, щодня розквітлу папороть знаходять, а тоді цвіте їх сила! Тоді весь ліс здається в золотім вінку.
4 — А — Він. Так, я не помилився?! Так я їх добре в Казку вів? Ми швидко будемо у Казці (Гукає, але голос його ледве чути.) Люде! Люде! Брати мої! Я вас довів! Ще два-три кроки! Люде! Люде! Люде!...
Хлопчик. Твого вже голосу ніхто почуть не зможе. (Робиться темно.)
8. Установіть відповідність між поетичними рядками й назвою вірша.
1 I уже в душі моїй // В сяйві мрій // В’ються хмелем арабески... — Б «Блакитна Панна»
2 Акордами проміннострунними День хвилював I тихо гас. // Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. — Г «Інфанта»
3 Будь мечем моїм! // Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. — Д «О слово, рідне! Орле скутий!..»
4 Одна летить, друга спиня... // Іде між ними боротьба, // I дужчий хто — не знаю я... — А «3 журбою радість обнялась...»
9. Який вірш Олександра Олеся став народним романсом і чому?
В українського народу є тисячі пісень про кохання. Такі з них, як «Ніч яка місячна», «Чорнії брови, карії очі», «Гандзя», «Червоні маки», «Гуцулка Ксеня», «Повій, вітре, на Вкраїну» давно стали світовими хітами. Тут слід назвати й відомий романс «Чари ночі» Олександра Олеся, більше відомий під назвою «Сміються, плачуть солов’ї». Ці поетичні рядки з’явилися на світ 1904 року в Празі (Чехія). І просто дивно, що відомою піснею стали лише 1960-го в Баффало (штат Нью-Йорк). Поклав їх на ноти композитор Василь Безкоровайний, уродженець Тернополя.
Водночас пісню «Чари ночі» композитор надіслав відомому оперному та концертно-камерному співаку Василеві Тисяку, котрий став першим її виконавцем. Уперше вона прозвучала на радіо «Шарван» у Баффало, пташкою злетівши над повноводною Ніаґарою. У ті ж роки її добре виконував Броніслав Пруц, перший тенор квартету «Трубадури з Ніаґари».
«Чари ночі» — ліричний романс. Поезія захоплює глибиною почуттів, емоційністю, зворушливістю, пісенною мелодійністю. Вона сприймається як гімн юності, коханню, як уславлення органічної єдності людини й природи. Розквіт світлого почуття людини і чарівна краса весняної ночі взаємодоповнюються, передають гармонійність буття.
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!»
Цими рядками він за допомогою картин природи та філософського розуміння життя намагається зворушити серце коханої, але робить це обережно, легко торкаючись чару її людських пристрастей і свідомо закликає кохану любити життя, насолоджуватися його красою, цінувати кожну мить, посилюючи їх влучними метафорами: «Тут ллються пахощі густі, там гнуться верби п’яні», або «Весна іде назустріч нам, Весна бенкет справляє». Так, за допомогою персоніфікованого образу весни, поет посилює в коханої спалах радощів кохання.
10. Чому М. Вороний вводить до вірша «Інфанта» образ Революції «в червоній заграві»?
Композиційно «Інфанту» умовно можна поділити на дві частини, у першій з яких ліричний герой є споглядачем, а в другій — дійовою особою.
Пейзажна замальовка на початку твору — це поетична картина пізньої осені, коли «На землю тканками прозорими / Лягли осінні дерева». Образом вогнелунних килимів автор дає читачам орієнтир, що надворі кінець жовтня – початок листопада, коли землю покрив багряний лист. Підсилює картину завивання вітру, холодна блакить неба, алмазний блиск планети Венери, яка тільки восени з’являється на східному небосхилі — там, звідки в жовтні 1917 р. прийшла в Україну революція. Пейзаж позначений авторськими неологізмами проміннострунними, мрійнотканому, вогнелунними, які надають віршу музичності.
Але вже на підсвідомому рівні зароджується передчуття тривоги, яке досягається алітерацією р: прозорий, дерева, акорди проміннострунні, Венера, мрійнотканий, дрімати.
Друга частина присвячена відтворенню ідеалу майбутнього.
Подано його в символічному образі незнайомки-інфанти, яку автор описує холодними барвами: чорна сильвета, тобто постать; попелястий жаль. Ліричний герой відтворює свої сподівання на прийдешнє, натякає на тисячолітнє очікування революції як способу звільнення людей від рабства:
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
На противагу сіро-чорній палітрі незнайомки в цій строфі в символічних образах рум’яного сяйва й блакиті ліричний герой відтворює надію, оптимізм і пов’язує їх з національною революцією. Автор шанобливо називає її інфантою, тобто принцесою, особою королівського роду. Під час зустрічі з нею він переживає хвилювання, ніби середньовічний лицар, який побачив свою даму серця, і готовий не лише служити, а й віддати за неї життя.
Але кохання не сталося, очікування не збулися: незнайомка-революція глянула на ліричного героя «холодним полиском очей», і цей погляд — небезпечний, як два мечі. Уже через п’ять років поет побачив її переродження, коли вона в червоній заграві пливла, тобто мається на увазі кривавий більшовицький терор, у якому потонула блакитна українська національна революція. Так у поезії час минулий як гармонійний та ідеальний протиставляється революції як сучасній руйнівній силі.
ВАРІАНТ 2
1. Справжнє прізвище Олександра Олеся
В Кандиба
2. Укажіть літературний стиль (напрям), який переважав у творчості М. Вороного.
А модернізм.
3. В якому із віршів є художня деталь, що вказує на зв’язок із сучасними для автора подіями та даниною революції?
В «Інфанта»
4. Блакитна Панна в однойменній поезії М. Вороного — це
А весна
5. Укажіть визначальний художньо-виражальний засіб у поданому фрагменті:
I з дивним ранком ніч злилась, // I як мені розняти їх?!
А метафора.
6. Заповніть пропуск у цитаті
Сміються, плачуть ...I б’ють тенями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодістъ не буде!»
В солов’ї.
7. Установіть правильну послідовність подій у творі Олександра Олеся «По дорозі в Казку».
1 — Г — Народ страждає від знущань влади, злиднів.
2 — В — Приходить Хлопчик з країни Казки.
3 — Б — Юрба закидає героя камінням.
4 — А — Слабкого голосу героя вже ніхто не чує.
8. Установіть відповідність між поетичними рядками й назвою вірша.
1 В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, I з дивним ранком ніч злились // I як мені розняти їх?!. — А «3 журбою радість обнялась...»
2 Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, // Осяй мій край і розлетися Дощами суднами над ним. — Г«О слово рідне! Орле скутий!..».
3 Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. // Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. — В «Інфанта».
4 Ти не дивись, що буде там, // Чи забуття, чи зрада: // Весна іде назустріч вам, // Весна в сей час вам рада. — Б «Чари ночі».
9. Чому Олександр Олесь називав рідну мову «Орле скутий»?
Поезія «О слово рідне! Орле скутий!» належить до громадянської лірики.
Олександр Олесь як патріот власною діяльністю долучився до національного відродження, продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Лесі Українки. Поет був переконаний, що слово може пробудити історичну пам’ять нації.
У першій строфі автор ставить в один ряд образи рідного слова й орла. Образ-символ орла в багатьох культурах світу був атрибутом бога-Сонця. Він також уособлював духовне начало в людині, яке може піднести її до небес. Для Олександра Олеся орел символізує велич і могутність рідного слова, що втілює душу народу: «Але рідне слово скуте, / Чужинцям кинуте на сміх!».
Увесь трагізм ситуації полягає в тому, що духовний код нації дітьми безпам’ятно забутий.
Монолог-звертання передає біль і образу національно свідомого ліричного героя через зневажливе ставлення до української мови та байдужість співвітчизників. Але заклик «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань!» вказує на готовність до самопожертви. Саме це слово-зброя стало символом змагання за правду, добро, справедливість.
10. Визначте риси символізму у творах М. Вороного.
М. Вороного — поет, який заклав основи нового естетичного мислення в українській літературі і спромігся вивести українську літературу «глухого кута». Один із перших модерністів, а водночас – і символіст.
Відомо, що символістська творчість — це ідеалізація позитивного, це своєрідне поетичне возвеличення засобами художнього слова ідеалу, доведеного до витонченої вишуканості.
Окремі образи твору не зовсім зрозумілі, викликають туманні асоціації, що свідчить про модерністське бачення світу М. Вороним.
Новаторство М. Вороного як поета-символіста виявляється у широкому використанні звукових образів поезії, музичності віршованих рядків.
Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення. Розміщення різностопних рядків у строфах «Блакитної Панни» передає особливий темпоритм, створює візуальний ефект сходинок, по яких скрапує сніг, танучи під сонячним промінням.
Окрім ознак символізму у вірші чітко прослідковуються неоромантичні прийоми зображення, зокрема емблематичність (весна — панна (дівчина красна)), зв’язок із фольклором (постійні епітети, поетичний паралелізм).
Отже, хвала Блакитній Панні як символу краси навколишнього світу створює світоглядно-естетичну єдність з мотивом творчого натхнення, образом світу мистецтва. Так, у поезії «Інфанта» за допомогою символізованої мови М. Вороний вишукано відтворює любовне почуття до «величної інфанти», передає щирість своїх почуттів, що «бриніли у серці домінантою чуття побожної хвали».
Відповідно до символістських традицій у творі переважають асоціативно ускладнені символічні образи-поняття. Поет надає символічного змісту елементам пейзажу. Так, день асоціюється з «акордами проміннострунними», «духом сполоханим», «синьою далечінню» «попелястим жалем», «побожною хвалою».
Так, у творах з циклів М. Вороного «За брамою раю» і «Разок намиста» кожен вірш переповнений несподіваними відлуннями, перегуками, внутрішніми звуковими римами, напівримами: «Наді мною скрипки плачуть, Скрипки плачуть наді мною уночі; Наді мною круки крячуть, Круки крячуть і регочуться сичі. Скрипки плачуть: «Необачний! Необачний, нащо ти згубив свій рай?...».
Скрипка — це український національний інструмент. В Україні скрипка звучала з ХІ століття. Принаймні, в Києві є її зображення на фресках Софійського собору.
Отже, особливістю символізму у творах М. Вороного — це символи-натяки, позначені ще й неповторним українським менталітетом у кращому розумінні цього слова.