Григір Тютюнник
1. На уроці малювання Олесь зобразив
В — дятла.
2. Словами Завзяття в тебе обмаль. А треба — у людях. Та отак побіля них, отак… Того — ліктем, того — почотом… Гульк — уперед вийшов Олеся повчає
Г — дід Прокіп.
3. Прочитайте речення.
Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся.
Синонімом до виділеного слова є прикметник
Б — гострий.
4. Розкажіть про дитинство Гр. Тютюнника.
Народився майбутній письменник 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Зіньківського району Полтавської області.
Дитячі роки малого Григора були надзвичайно важкими. У тридцять третьому році під час голоду у свої півтора року він перестав ходити (вже вміючи це робити), перестав сміятися і говорити.
У тридцять сьомому році заарештували сорокарічного батька, якого Григір дуже любив, і відправили до Сибіру.
Після арешту батька дядько Филимон Васильович Тютюнник та його дружина Наталя Іванівна Рябовецька забрали малого Григора до себе на Донбас, вони вчили й виховували хлопця.
У 1938 році його віддали до школи в український перший клас.
Уже в сорок другому році почався голод, і хлопцеві довелося їсти картопляну зав’язь, жолуді, пробувати конину.
Дядька забрали на війну, тітка народила третю дитину. Їй стало сутужно годувати дітей, і Григір вирішив повернутися на рідну Полтавщину. Одинадцять днів ішов хлопчик додому. Це була тяжка мандрівка. Ішов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу.
Різні люди траплялися Григорові: зустрічався й із фашистами, та й свої інколи були не кращі – поліцаї, дезертири, спекулянти. Однак доля все ж таки посилала йому більше добрих людей. Вони часто рятували знесиленого довгою дорогою обірваного підлітка від смерті та голоду, ділилися шматком хліба, обігрівали, давали одежину. Пізніше цю трагічну подорож Григір Тютюнник опише в щемливій, до болю зворушливо-щирій автобіографічній повісті «Климко».
Ще з дитячих років Григір полюбив українські народні казки, особливо прекрасну казку «Котигорошко», поезію П. Тичини, Шевченків «Кобзар», «Під тихими вербами» Грінченка, «Хіба ревуть воли...» П. Мирного, «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького.
5. Доведіть, що твір Гр. Тютюнника «Дивак» є оповіданням.
Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу.
Оповідання «Дивак» написане прозовою мовою, невелике за обсягом. У ньому розповідається про декілька подій (урок малювання і поїздку з дідом Прокопом у поле по солому), які відбулися за короткий проміжок часу (один день взимку). У творі небагато героїв (Олесь, мати, учителька, Федько Токайло, дід Прокіп).
6. Знайдіть у тексті оповідання вислови вчитися через пень-колоду та їхнього полку прибуде. Поясніть їх значення.
Обидва вислови автор використовує у реченні «Відмінники дивилися на свого вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пеньколоду, з радістю чекали на те, що їхнього полку прибуде».
Вислів вчитися через пень-колоду означає вчитися аби як; погано.
Вислів їхнього (нашого) полку прибуде означає, що їх (нас) стане більше, збільшиться таких людей, як ми (вони).
7. Що вказує на любов Олеся до природи, коли описується його дорога до школи? Про кого найбільше він дбав, повертаючись додому з дідом Прокопом? Про яку людську рису свідчить така поведінка хлопчика?
Олесь дуже любить зиму. По дорозі до школи він не забирає шишки з дятлового дупла; навшпиньки підходить подивитися на дятла, щоб не сполохати птаха; хоче допомогти старій сосні, нагрібаючи чобітками снігу під окоренок та утрамбувавши його гарненько; просить хлопців не псувати молодий лід; ляснув долонею по льоду і врятував пліточку від щуки.
Повертаючись додому з дідом Прокопом, Олесь дбає про коней, чи не заважку ношу вони з дідом готують для них. Така поведінка хлопчика свідчить про співчуття, піклування, любов до тварин.
8. Чи справедливо, на вашу думку, учителька повела себе з Олесем? Чи можна покидати клас без дозволу вчителя?
На мою думку, із тексту оповідання легко зрозуміти, що Олесь — талановитий хлопець і, мабуть, майбутній художник. Учителька не могла про це знати, і повела себе на уроці несправедливо. Їй сподобався Олесин малюнок, але, як пише автор, «…вона добре знала, що таке вчительська принциповість» і пообіцяла поставити двійку саме за непослух.
Але Олесь хоче обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання — намалювати дятла.
Я думаю, що Олесь не залишив би клас без дозволу, якби вчителька Матильда Петрівна по-іншому відреагувала на його малюнок.
9. Знайдіть описи природи в оповіданні «Дивак» і виразно прочитайте їх. Які художні засоби (тропи) точно й коротко передають красу довкілля: дерев, снігу, птахів, бору, річки?
«У бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу (перший сніг) трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, — дятел порається».
«Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками, — там б'ють джерела; а праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає од берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. 3 проломин цівками цебенить вода і заливає плесо».
«У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші, а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном. Сонце пробило в хмарах над байраком вузеньку ополонку, яскравим променем стрельнуло на левади…».
«Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали й набрали войовничого вигляду».
Епітети: старий мед; лід тоненький, молодий; трава з зеленими чубчиками; стара сосна; чорною прірвою; бульбашки білі круглі; яскравим променем; чорна блискавиця; довгастою плямою; войовничого вигляду; тривожним стогоном.
Метафори: шарудів вітер, дерева біжать, кружляють, ховаються; помирає сосна; лід гнеться, цьворохкає; промайнула чорна блискавиця й завмерла; дятел порається, здригнувся; дно тьмарилося, пускало бульбашки; мостом бився об палі вихор, згортав до купки сухий очеретяний лист і гнав його в берег; в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном; сонце пробило в хмарах над байраком вузеньку ополонку, ліпив мокрий сніг, повітря пахне торф'яним духом; загули на морозі сосни й закричали півні на горищах.
Порівняння: низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах; мов хмизок у лісі, потріскував лід; бульбашки, як воляче око; дерева ховаються одне за одного, немов у жмурки грають; лід гнеться, мов ковдра на сіні.
Гіпербола: гартованим дзьобом.
10. Чи згодні ви з тим, що Олеся називали диваком? Що у вас є спільного й відмінного з цим хлопчиком? Ким за професією може стати Олесь у майбутньому?
Діти і дядьки називали Олеся диваком за те, що він був, як казав дід Прокіп: «Невстріливий, значить, дивний єси. … як деревце в пагоні...».
Але я не можу погодитися з такою думкою. Він має надзвичайно вразливу душу. «Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».
Якщо Олесь сприймає природу як живу істоту, не хоче жити за законами жорстокості, ще не значить, що над ним потрібно глузувати.
Він надзвичайно вразливий: стара сосна помирає, він хоче їй допомогти — хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і молодого льоду, який ламають хлопці. Олесь хотів врятувати із зубів щуки маленьку пліточку, але не вдалося, і він «сидів посеред річки поруч зеленої, з ряскою, калюжі й плакав». Йому також жаль і коней, які тягнуть важкі навантажені сани, а дід ще й б’є тих коней батогом. Його тяжко ранить несправедливість.
В Олеся багата творча уява: розглядаючи водяний світ під льодом, йому ввижалася маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці він біля віконця сидить, рибку стереже; уночі, слухаючи казку про ІвасикаТелесика, він злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята.
Олесь у майбутньому, я думаю, може стати великим художником. Він і сам відчуває в собі цей талант і готовий боротися за нього.
11. Поділіть оповідання на чотири частини, доберіть до кожної з них заголовки й запишіть їх у зошит.
1. Дорога Олеся до школи зимового ранку.
2. На уроці малювання.
3. Поїздка Олеся з дідусем у поле.
4. Олесеві сни та мрії.
12. Складіть план характеристики Олеся, використавши в ньому слова: вік, портрет, вчинки, ставлення, уява, поведінка та ін.
1. Вік Олеся.
2. Портрет хлопця.
3. Ставлення Олеся до природи.
4. Поведінка Олеся на уроці та інші вчинки хлопця.
5. Творча уява головного героя.