Тарас Шевченко
Відповіді до сторінок 194–195
1. Народження такого, що волю в панів одніме передбачив (передбачила)
В — баба.
2. Малого Тараса довелося доглядати
Г — сестрі.
3. Установіть відповідність.
1 батько — В — Розбіяка великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.
2 мати — Б — Нам усім — один талан: і дідові, і батькові, і дитині — довічне панське ярмо.
3 сусід — Д — Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде.
4 баба — Г — Ta бач, що виходить: виросте твій син неабияка людина — буде змагатись з панами та царями...
4. Знайдіть на початку оповідання «У бур’янах» типовий для казки зачин і прочитайте його. Як ви вважаєте, чому письменник розпочинає твір з казкового зачину?
Другий абзац оповідання «У бур’янах» — типовий для казки зачин: «За широкими морями, за лісами дрімучими ще й за горами кам'яними в не нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями».
Для письменника життя і творчість Тараса Шевченка було дуже дивним і нагадувало легенду, тому йому і хотілося розпочати свій твір про поета, як починаються казки.
5. Як ви розумієте слова народилася нова панові кріпацька душа?
Тарас Шевченко народився 1814 року у родині Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта. На той час у царській Росії існувало кріпацтво, а за законами кріпацтва, якщо у кріпаків народжувалася дитина, то вона відразу ж ставала кріпаком. Але панові, мабуть, і не думалося, і не гадалося, що це народився майбутній геніальний поет України, який прославить її на весь світ.
6. Прочитайте фрагмент, у якому Тарасового батька кличуть на панщину. Як ця сцена характеризує тодішній устрій життя селян?
Аж ось заляскало щось палицею у двері, аж мати кинулась і застогнала: «Кожний день стукає, а ніяк не звикну». Калатає, аж в ушах лящить, кричить: «Григор — на тік молотить, Катря — до пані прясти (мати — теж Катря). Зараз, бо світає».
Панський десятник:
— Сьогодні в мене свято — сина Бог послав, не можу кинути породіллю з малими дітьми: в хаті, — відгукується з хати Григор.
— He моє діло, панові будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму. Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом: — Іди, Григоре, а то все одно не подарує; та ще й знову припише. Іди — я вже сама якось до вечора перебуду.
(Не тільки з цього уривку, але і з історії України я знаю, яким тяжким лихом тих часів було кріпацтво. Мільйони українців народжувалися та вмирали, не маючи особистої волі. Українські селяни-кріпаки були власністю своїх панів. Пан мав право продати кріпака, обміняти його на іншого чи на собаку.
Кожного дня тарасові батьки змушені ходити на роботу до пана. Навіть у день народження сина батько не зміг залишитися вдома без дозволу пана.)
7. Чому Катря не завжди була уважною з малим Тарасом? Чи можна її в цьому звинувачувати?
Я думаю, що важко звинувачувати сестричку за її неуважність до малого Тараса, якого вона дуже любила. Катря була сама ще дитина, трохи старшою за братика. Їй теж хотілося з подругами в баштана на шляху погуляти, побігати у ворона, у квача. Але як картала вона себе докорами за те, що забула про братика, як зарікалася, що вона більше ніколи - ніколи не буде кидати саму дитину на вулиці.
8. Чи бачив Тарас насправді залізні стовпи, що підпирають небо? Що це було: багата фантазія, розповідь чумаків чи, може, сон?
Зрозуміло, що Тарас не міг бачити ні залізні стовпи, що підпирають небо, ні ворота, куди сонце заходить на ніч. Це була його буйна фантазія, що народилася в ньому під час мандрівок рідним селом. Хлопчина часто залишався на самоті, і скрізь йому були шляхи відкриті: на леваду, до ставка, за село до млина, у густий та темний сад, за сад на могилу. Мандруючи цим світом з ранку до вечора, Тарас споглядав усякі дива та набирався розуму.
Недарма мама говорила, що небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати.
Мабуть, саме серед несходимих бур’янів, серед буйної сільської природи і формувалася творча уява майбутнього геніального поета.
9. Як відгукувалися в селі про Тараса? Чи став він другим Кармелюком?
У селі говорили про Тараса як про здібного, цікавого, допитливого хлопця, його жаліли й любили.
Наприклад, баба-повитуха говорила, що з Тараса виросте неабияка людина — буде змагатись із панами та царями. Сусід називає хлопця лобатим, тобто розумним; і сусіди казали, що Тараса щось добряще вийде. Батько жартував, що син виросте великим розбіякою, другим Кармелюком.
Чи насправді Тарас став другим Кармелюком? Я погоджуюся з думкою письменника С. Васильченка, що Тарас Шевченко — великий співець України, її геніальний син, твори якого відомі у цілому світі.
10. Чи можна дитинство Тараса вважати щасливим? Обґрунтуйте свою думку.
Великий український письменник Тарас Шевченко народився в селі Моринці, що на Черкащині у в бідній селянській родині. Сім’я Шевченків була кріпаками у великого магната та сенатора В. Енгельгардта.
Крім маленького Тараса в сім’ї Григорія Шевченка було ще два брата та чотири сестри. Але найріднішою душею для нього була сестра Катерина, яка була нянькою для нього і називала братика «цвіточок». Це були найщасливіші дні його життя. А потім почалося дитяче бурлакування і пізнання світу. Батьки ходили на панщину, старші брати і сестри були зайняті іншою роботою. Тарас рано залишився сиротою: йому було всього дев’ять років, коли померла мама, а в дванадцять років у майбутнього поета помер і батько.
Тяжке було Тарасове навчання у вчителя-дяка, і хлопець тікає до лиснянського дяка-маляра, сподіваючись пізнати всі таємниці малярства. Але дяк, глянувши на руку хлопця, не визнав талант до малювання у юного Шевченка.
Але найбільше вразили слова панського управителя, який не відпустив Тараса на навчання, нагадавши, що він кріпак пана. Це були тяжкі дні його дитинства.
Ось чому дитинство поета я не можу вважати щасливим.
11. Доберіть до кожного з трьох розділів заголовок і запишіть у зошит.
1. Народження Т. Г. Шевченка — геніального сина українського народу.
2. Сестра Катерина — найрідніша душа для Тараса.
3. Тарас у пошуках казкових замків.
12. Прочитайте за ролями уривок від слів Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується…і до кінця твору. Чим близький цей уривок до драматичного твору?
На мою думку, цей уривок оповідання дуже близький до драматичного твору. У ньому, як і в драматичному творі, є діалоги, у яких дійові особи (мама, тато, Катря та сусід) обмінюються думками, виражають своє ставлення до малого Тараса, висловлюють свої настрої та почуття.
Слова автора містять стислу характеристику обставин дії, зовнішності та поведінки дійових осіб. Вони служать ремарками до цих діалогів.
Відповіді до сторінок 197–198
1. Установіть відповідність.
1. порівняння — Г — зіставлення одного предмета чи явища з іншим, чимось подібним до нього.
2. персоніфікація — А — перенесення ознак людини на неживий предмет чи явище.
3. гіпербола — Б — велике перебільшення рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності.
2. Персоніфікацію вжито в рядку
Б — І сонце спатоньки зове у синє море...
3. Порівняння вжито в рядку
Г — А туман, неначе ворог, закриває море...
4. Чим ліричні твори відрізняються від епічних і драматичних?
Ліричним називають твір, у якому життя відображається через думки, почуття, переживання, настрої ліричного героя. Основну увагу в ліричному творі приділено змалюванню його внутрішнього стану.
У ліричному творі діє ліричний герой. Це художній образ, так само придуманий автором, як і образи в епічному і драматичному творах.
Ліричний герой передає читачеві свій настрій, який може бути різним: радісним, бадьорим, веселим, сонним, схвильованим, сумним.
Завдання читача — розпізнати думки, настрої, почуття та переживання ліричного героя за словами й образами.
У ліричних творах, що відтворюють картини природи, автор часто використовує персоніфікацію. Персоніфікація — це художній засіб, за допомогою якого предмет або явище зображують як живу істоту: хмаронька пливе, спатоньки зове; серце одпочине, З Богом заговорить.
5. Що таке тропи? Яку роль вони відіграють у художніх творах?
Тропи — це слова або вислови, що вживаються в переносному, образному значенні. В основі тропа — зіставлення двох явищ, предметів, які близькі один одному за будь-якими ознаками.
Тропи додають емоційності й барвистості художнім творам. До цих засобів образної мови належать гіпербола, порівняння, метафора, епітет, персоніфікація.
Наприклад, порівняння відіграють дуже важливу роль при описах, вони допомагають уявити об'єкт розмови.
Епітети підкреслюють найбільш характерну чи вражаючу якість людини чи дії.
6. Як ви розумієте «За сонцем хмаронька пливе»?
На мою думку, другий рядок вірша «Червоні поли розстилає» стає зрозумілим, коли прочитаєш увесь опис заходу сонця над морем. Сонце сідає за обрій і рожевими променями освітлює хмаринку, що пливе за сонцем. Хмаринка стає схожою на пані у ніжно-рожевій сукні, що збирається присісти перепочити і розстилає її, щоб не зім’яти таку красу.
7. Яким настроєм — веселим чи сумним — наповнений вірш «За сонцем хмаронька пливе…»? Чому ви так уважаєте?
Із 1847 року по 1857 рік Т. Г. Шевченко перебував на засланні в Казахстані.
Доля склалася так, що йому судилося побувати на Аральському морі, а з 1850 року служив сім років солдатом у Новопетровському форті (на півострові Мангишлак в Каспійському морі). Саме в цей час і була написана ця поезія, адже у вірші змальовано вечірній морський пейзаж.
Втомою від тяжкої солдатської служби, тугою за рідною квітучою Україною сповнена поезія «За сонцем хмаронька пливе...».
На початку поет зачарований красою літнього вечора над морем. Але його починає огортати сум, коли згадає, що далеко за синім морем рідна та квітуча Україна. Надходить туман, надходить німа нічна пітьма, і залишається лише печаль і смуток у душі поета.
8. Вірш «Садок вишневий коло хати...» чітко поділений на три частини (три строфи). Чи треба змінювати інтонацію, читаючи їх? Чому?
Я думаю, що потрібно змінювати інтонацію, читаючи кожну частину цієї поезію.
Закінчився робочий день, повертаються з поля плугатарі, ідуть і співають дівчата, біля хати зібралась на вечерю сім’я. Непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат та невтомного соловейка.
З кожною частиною рух і напруженість зменшується, а в останній частині все завмирає, настає ніч, тому інтонація в ній буде тихою та спокійною.
9. З чого видно, що у вірші «Садок вишневий коло хати…» зображено весну (квітень або травень)?
Із тексту цієї поезії легко зрозуміти, що у ньому зображено весну.
Над розквітлим вишневим садком гудуть хрущі, а це буває лине весною. Ідуть плугатарі з плугами, теплого вечора коло хати вечеряє сім’я, мама хоче научати доньку подавати до столу, але спів соловейка заважає їй це робити. Його спів можна почути лише в квітні та травні.
Весняна ніч тепла, і мама з дітками може спати не в хаті, а на відкритому повітрі біля хати.
10. Вірш «Садок вишневий коло хати…» написаний у неволі, коли Т. Шевченко навесні в холодній та сирій камері Петербурга очікував вирок. Що, на вашу думку, могло спонукати поета написати такий ніжний та світлий вірш?
Вірш «Садок вишневий коло хати» написаний у холодній та сирій камері тюремного каземату, що в Петербурзі.
Я думаю, що спонукати поета написати такий вірш могла печаль і туга за Україною, за чарівним квітучим садом, мирною хліборобською працею, дружньою родиною, співом соловейка. Нічого з цього поет не міг побачити у тюрмі Російської імперії.
11. Знайдіть у вірші «За сонцем хмаронька пливе» усі порівняння й випишіть їх у зошит.
Покриває рожевою пеленою, мов мати дитину.
Годиночку, малую годину ніби серце опочине
А туман, неначе ворог, закриває море…
І ждеш його, того світу, мов матері діти.
12. Уважно роздивіться картину К. Крижицького «Вечір». Скажіть, чим вона близька до вірша «За сонцем хмаронька пливе…» і чим відмінна.
На мою думку, картина К. Крижицького «Вечір» близька до вірша «За сонцем хмаронька пливе...» тим, що на ній також зображений багряно – червоний захід сонця, хмари забарвлені, наступає вечір. Відрізняється тим, що вечір завис над полем, а море (якщо то море) вдалині. У поезії одна хмаринка пливе за сонцем, а на картині їх багато. У вірші відсутні люди, стіжки сіна, струмок, дерева, чепурна хата, а на картині вони є. Картина передає враження спокою, тепла, легкої втоми, а поезія сповнена печалі, одинокості, суму та туги.