Вправа 349

1. О диво дивне! На свято останнього дзвоника тато і мама подарували дітям чудові подарунки — календарі школяра. Та не звичайні, а із сюрпризами — звуковими ефектами. Ігореві — «Календар юного біолога», у якому натисканням на спеціальну кнопку відтворювалися звуки живої природи: ш-ш-ш-ш, му-у-у-у, кря-кря, тьох-тьох... Наталі дістався прекрасний щотижневик «У світі прекрасного», з першої сторінки якого лунали різдвяні дзвоники: дзинь-дзинь, дінь-ділінь! Василько тішився індикаторами років на пульті машини часу — клац-клац! тік так! брязь! дзінь! які оживали на сторінках щоквартальника «Історична подорож у часі». Що за диво-дивне були ці календарі — великі, на блискучому крейдяному папері! О матінко! Там дібрані не лише яскраві ілюстрації, а й сила-силенна цікавинок. Цілий вечір уся родина захоплено розглядала ці фантастичні шедеври книжкового мистецтва, а бабуся та дідусь — так-так! — навіть заздрили внукам, бо коли вони вчилися, таких книжок не було.