Вправа 374

1. А що ж то за карасі з нашої прекрасної річки. А смачні ж які! А коли вже буває так, що риба не клює певний час, — горювати не доводиться. Мимохіть замилуєшся надросянською природою. На річці тихо-тихо. Плесо — справжнісіньке тобі дзеркало. Чути навіть, як у хоро-брянській заплаві виводок диких качок купається, ляпаючи крильми: «Тах-тах-тах!.. фр-р-р!». Неподалік дві жовто-коричневі очеретянки шелестять, пурхаючи із стебла на стебло. Грудкою пролетить побіля човна блакитна пташка-рибалка, вистромивши вперед гострого дзьоба. По обмілу гордовито походжає цибатий чорногуз, над заростями плавно несеться кривошия чапля, а на почорнілому корчеві погойдується, мов флюгер, сіренька чаєчка… Тим часом ваше тіло лагідно пестить сонечко. І так гарно на серці.

2. А смачні ж які!
Ж — част., надає додатк. зміст, відтінків, підсилюв., пиш. окремо.
Чути навіть, як у хоробрянській заплаві виводок диких качок купається, ляпаючи крильми: «Тах-тах тах!.. фр-р-р». 
Як — сполуч., непохідн., прост., підрядн., часов.
Тах-тах-тах!.. фр-р-р! — вигук, звуконаслідув., відтвор. звуки птахів.