Вправа 102

Дофантазуйте початок і завершення переказаного вами тексту вправи 99.

Поясніть, як і чому козак опинився у степу з малим хлопчиком, хто і чому міг їх переслідувати, поясніть, чому Микола не вступив у бій із ворогами. Підготуйтеся розповісти цю історію у класі, події у степу переказавши якнайстисліше (двома-трьома реченнями).

Було уже далеко за північ. У темному небі, як іскри від кресала, спалахували і, пролетівши, згасали поодинокі серпневі зорі.

Козак Микола ступав як тінь, росяна трава м’яко стелилася під чобітьми. Він пригнувся і на фоні темного неба побачив уже зовсім близько ще темніші постаті коней, що паслися. Зустрічний подих вітру доніс запах диму. Тепер ішов ще тихіше, і жодна стеблинка не видавала скрадливої ходи.

Але висока трава закінчилася, і йти, навіть пригнувшись, було небезпечно, та й до ворога було зовсім близько. Микола припав до землі, підняв голову і побачив постать татарина, що сидів, підібгавши ноги і схиливши голову. Біля притухлого багаття спало ще троє ворогів. Більше нікого не побачив і подумав, що даремно витратив стільки часу, розшукуючи хлопчину. Але якесь чуття підказувало, що помилки не повинно було бути.

Дістав із кишені шкіряний шнурок, затис у руці і поповз до ворога. За кілька кроків швидко підвівся і — ворог із шапкою у роті та зв’язаними руками й ногами лежить на землі. Аж тепер Микола розгледів у темряві джуру, який зв’язаний лежав осторонь у траві. Доторкнувся до плеча; хлопець прокинувся і ледве не закричав, впізнавши свого рятівника. Козак дістав ножа, розрізав мотуззя на руках і ногах, закинув хлопця на плече і швидко зник у високій траві.

Уже світало, коли вони дісталися лісу. Микола легко знайшов прив’язаного коня, посадив малого наперед, легко злетів у сідло, і той поніс їх дорогою у глибінь лісу.

Вибравшись із лісу в степ, вирішили перепочити. Заходилися готувати козацьку страву — затірку, якою швидко та смачно пообідали.

Збираючись у дорогу, козак помітив у долині погоню. Він зібрав речі, всадовив сонного хлопця на коня, із верхівок кущів та стріли влаштував «самостріл», злетів у сідло, і Буланко поніс їх до найближчого лісу.

Уже заходило сонце, коли втікачі дісталися до першої козацької застави. Побратими зустріли радісно і зразу ж запросили повечеряти разом із ними. Уже за вечерею Микола і розповів, що цей хлопчина, його вірний джура, який минулого літа доглядав за ним, пораненим, як за рідним братом. А це захотілося на днях цьому шибеникові половити перепелів у степу. Ловив, ловив, доки кляті бусурмани і самого не спіймали.

Вони знали, що ціна таким хлопцям у татарській країні дуже висока. Такі молоді хлопці татарщились, ставали лютими яничарами й непримиренними ворогами християн.

Догнав їх аж за річкою в степу, дочекався ночі, а далі ви все вже знаєте.

Повідомити про помилку