Вправа 105

Прочитайте поезію. Визначте в її тексті дієслова, з’ясуйте час кожного.

ПАМ’ЯТЬ ДЕРЕВ

Ці дуби, що небо підпирають (теп. ч.),

Певне, ще Батия пам’ятають (теп. ч.).

Сосни у спокійному величчі

Не забули (мин. ч.) про козацькі січі.

Свідками ворожої навали

Явори і осокори стали (мин. ч.).

Саджанці, що нині виростають (теп. ч.),

Що вони через віки згадають? (майб. ч.).

Дайте розгорнуту відповідь на висловлене поетом запитання. У відповіді вживайте дієслова у формах минулого, теперішнього та майбутнього часу.

Я знаю, що ряд дослідників вважає, що навіть у деяких рослин є пам'ять, оскільки з часом молода рослина навчається краще рухати своїми листками.

Але у цій поезії, на мою думку, автор зі своїм запитанням звертається не до молодих саджанців, а до нас, молодого покоління, перед очима якого знову розгорнулася битва за долю України. Його тривожить думка, чи не забудемо ми, чи закарбуємо у пам’яті героїчні подвиги захисників України.

Яка з подій, що її вивчали на уроках історії України в цьому навчальному році, захопила вас найбільше? У відповіді вживайте дієслова різних часових форм.

З подій, що її вивчали на уроках історії України у сьомому класі, мене найбільше захопила розповідь про оборону киянами свого міста від монголо-татарського війська на чолі з ханом Батиєм.

Величезне Батиєве військо оточило Київ ще у листопаді 1240 року. Данило Романович (Галицький), що княжив у Києві, на той час їде з міста, залишивши замість себе воєводу Дмитра.

Лютий мороз, який скував заболочену заплаву Хрещатицького ручаю (вона захищала найуразливіше місце — Лядські ворота), дозволив нападникам підвести стінобитну техніку до муру, який захищає місто, по всьому периметру.

Оборонці запекло, на смерть борються за кожну вулицю, кожен будинок. Чи не найдовше тримається Десятинна церква, але зрештою падає і вона. Дмитро був поранений, але Батий, вражений хоробрістю воєводи, наказує не вбивати його.

Повідомити про помилку