Вправа 123

У поданому нижче тексті йдеться про те, як за допомогою машини часу сучасний школяр перенісся в минуле. Визначте в тексті дієслова минулого часу, з’ясуйте рід і число кожного.

Трапилося (серед. р., одн.) так, що семикласник Антон потрапив (чол. р., одн.) у… минуле! Та ще й у школу — прямісінько на урок алгебри! Клас розв’язував (чол. р., одн.) задачу, тож Антон роззирнувся (чол. р., одн.) в пошуках калькулятора.

— Я калькулятор забув (чол. р., одн.), — пояснив (чол. р., одн.) він учительці, — тобто мобільник удома залишив (чол. р., одн.).

— А що таке мобільник? — поцікавилася (жін. р., одн.) вчителька.

— Це телефон.

Клас вибухнув (чол. р., одн.) реготом.

— Не зрозумів (чол. р., одн.), що смішного? — обурився (чол. р., одн.) Антон.

— Телефон дома забув (чол. р., одн.)? — заливався (чол. р., одн.) сміхом сусід по парті. — А дроти куди подів (чол. р., одн.)?

Повеселилися (мн.) і досить! — нагримала (жін. р., одн.) на клас учителька. Від сміху в неї самої з очей виступили (мн.) сльози.

— Ти нам, Антоне, нарозказував (чол. р., одн.) небилиць, а от задачу не розв’язав (чол. р., одн.)!

Продзвенів (чол. р., одн.) дзвінок. Антон сидів (чол. р., одн.) червоний як рак. Він став (чол. р., одн.) посміховиськом, хоч нічого смішного й не сказав (чол. р., одн.).

 

Уявіть, що ви потрапили в минуле — 60–70-ті роки ХХ століття і побули в тому часі впродовж дня. Уживаючи дієслова минулого часу, розкажіть, як сприйняли тодішні школярі показані вами сучасні технічні засоби зв’язку.

Я так і досі не зрозумів, як сталося так, що мені довелося побувати у минулому.

…Учора я запізнився на початок першого уроку, тому швиденько побіг коридором до рідного класу, відчинив двері і не повірив своїм очам: біля дошки стояла незнайома вчителька і щось розказувала учням. «Оце дива!», — промайнуло в голові. Набрався сміливості, зайшов, привітався. А вчителька каже: «Що ж це ти, Сергію, так поспішав до школи, що і портфеля дорогою загубив? Сідай на місце».

Сів за останню парту, дістав ноутбука із-під куртки (заховав його туди на вулиці від дощу), розкрив, увімкнув. Побачили б ви очі мого сусіда по парті! Добре, що урок швидко закінчився.

А на перерві я був у центрі уваги всього класу. Довго довелося розповідати про можливості мого ноутбука, про мій мобільний. Жаль, що у тій школі ще не було Інтернету, а то я багато ще чого показав би.

Повідомити про помилку