Вправа 45

Визначте в кожному з речень пряму мову та слова автора. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

1. Шепочу устами любові: «Матусю, скажи мені слово.» (А: «П.»).

2. «Стоїть гора високая…», — раптом заспівала мама. («П...», — а).

3. Від мами любої в дитинстві почув я вперше ці слова: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.» (А: «П.»).

4. «Сідай біля мене, синку!» — каже батько. («П!» — а).

5. «Як гарно в світі!» — говорить сам до себе дід. («П!» — а).

6. «Хто ви, прапрадіди?» — гукаю. («П?» — а).

7. Я приходжу в гості до старезного дерева і розмовляю з ним: «Доброго вечора, прадіду. Як ваше здоров’ячко?» (А: «П!»).

Поміркуйте: чому речення з прямою мовою не можуть бути простими.

Речення з прямою мовою не можуть бути простими, тому що їх можна перебудувати на синонімічні складні речення: 1.Шепочу устами любові: «Матусю, скажи мені слово.» — Шепочу устами любові матусі, щоб вона сказала мені слово. 4.«Сідай біля мене, синку!» — каже батько. — Батько каже синові, щоб він сів біля нього.

Перше, четверте, шосте, сьоме речення ускладнені звертаннями: матусю, синку, прапрадіди, прадіду.

Якщо звертання стоїть на початку речення (перше речення), після нього ставиться кома.

Кома ставиться перед звертанням, що стоїть у кінці речення (четверте, шосте, сьоме речення). Після звертання у кінці речення ставиться відповідний розділовий знак.

Позначте у словах вивчені орфограми.

Шепочу, мені, реве — букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів.

Розмовляю — буква з у кінці префіксів роз-, без-.

Любові, здоров’ячко — уживання апострофа.

Стоїть, говорить — уживання знака м’якшення.

Скажи — букви з, с у префіксах з – (зі-, с).

Дніпр — велика буква у власних назвах.