Вправа 63

Прочитайте. Чи можна сказати, що порушене в тексті питання має дискусійний характер? Свою відповідь обґрунтуйте.

ЧОМУ НАМ ПОТРІБНА ПОЕЗІЯ

Часто доводиться чути: «Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія? Будь-яку думку чудово можна висловити прозою. І простіше, і зрозуміліше. Ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп’ютерну гру пограти! І швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!»

Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?

Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона — віддзеркалення розмаїтого духовного світу.

Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполлона. Це — музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали, Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.

Звичайно, кожен чув вислів «зійти на Парнас». Це означає — дорівнятися талантом до муз та Аполлона.

Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й утоптав гору в землю. На місці удару забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.

Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом. Тому не поспішайте кожен створений вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!

Я думаю, що порушене в тексті питання має дискусійний характер.

Адже мова йде про важливість «красивого чи корисного».

Якщо одні переконані, що «У часи космічної ракети, // Кібернетики та інших див // За облавок викиньте, поети, // Допотопних ваших солов'їв!». То інші стверджують, що повноцінне людське життя неможливе без поезії, музики, живопису, без краси. Мистецтво виховує людину, піднімає її душу до незвіданих висот, учить відчувати красу. Така людина завжди думатиме про те, що найбільші досягнення науки і техніки мають не руйнувати довкілля, а допомагати людині жити щасливо. «Спів солов’я», тобто поезія, мистецтво, — це духовність, а без неї людина перетворюється в бездушного робота. Гарно про це Максим Рильський написав:

Як же так убого ви живете,
Чом так занепали ви, скажіть,
Щоб у дні космічної ракети
Солов'я не в силі зрозуміть?

 

Визначте тему й головну думку тексту.

Тема тексту — роздуми про суть та роль поезії в розвитку духовного світу людини.

Головна думка тексту — «Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!»

Назвіть покладений в основу тексту тип мовлення.

Тип мовлення — роздум з елементами розповіді.

 

Визначте стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.

Стиль тексту — художній.

У цьому тексті знаходимо основні ознаки художнього стилю:

1) образність: образи-символ — гора Парнас, сестри Аполлона, гора Гелікон, крилатий кінь Пегас; 2)естетика мовлення — урочиста, піднесена експресія та інтенсивність вираження, що допомагає розбудити в читачеві почуття прекрасного; 3)художні тропиепітети: бездушна гра, німа душа, чудодійна вода; метафори: поезія — звучання душі; поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає біль; природа застигла; гіперболи — вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала швидко рости й доросла до неба. Кінь ударив копитом й утоптав гору в землю.

 

Складіть і запишіть план тексту. За планом напишіть докладний переказ.

План тексту

1.«Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія?...».

2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».

3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».

4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».

5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»

Докладний переказ тексту

Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.

Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.

Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.

Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.

Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.

Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.

Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!

Повідомити про помилку