Вправа 64

Складіть і розіграйте діалог між семикласником і його дідусем.

— Доброго дня, дідусю!

— Доброго дня, Андрійку! Зі школи повертаєшся?

— Так, дідусю, і захотілося зайти до вас. Ви завжди щось цікаве розкажете. А чим це Ви зайняті?

— Читаю «Вогник далеко в степу», повість нашого земляка Григора Тютюнника. Раджу й тобі почитати.

— Дідусю, а коли Ви вже підключите собі Інтернет. А ми б подарували вам комп’ютер або ноутбук. Читали б тоді усе, що захотілося. І книжок не треба, а то он у Вас їх стільки.

— Я думаю, що не буде зайвим нагадати тобі, Андрійку, коли з'явилася перша книга. Ти ж цього не знаєш, правда?

— Дійсно, не знаю, дідусю.

— Чотири – три тисячі років до нашої ери. А згадаймо, як любили і поважали книгу наші предки. Народна мудрість каже: «Книга вчить, як на світі жити», «Книга — джерело життя», «З книгою жити — з добром дружити». Мудро сказав про книгу і Т. Шевченко: ««Книги мені потрібні, як хліб насущний».

— Дозвольте з вами не погодитися, дідусю. Так то ж було так раніше. А сьогодні світ заполонили комп’ютери. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти значення незрозумілого слова у словнику.

— На мою думку, Андрійку, це не зовсім так. Влітку тато, мама і ти збираєтесь поїхати в Карпати на відпочинок Будете жити «дикунами» два тижні. І як там ноутбук тобі допоможе? А візьмеш із собою цікаву книгу, і час швидше пролетить.

— Ваша правда, дідусю.

— Дякую, Андрійку, за добрі слова. А тепер пішли до кухні. Я тебе свіжим медком пригощу.