Вправа 208

На зарослій зозулиним льоном купинці стоїть отакенне краеноголовнще! Шапка на ньому не менше полумиска, а ніжка завдовжки з мою руку. Спочатку його називаю старостою, а далі отаманом над красної олонцями. Такого я ше ніколи не бачив! Підбігаю до нього, приміряюся з усіх боків, милуюся. Далі бережно збираю його і кладу на бриль, бо в бриль його шапка не влазить. Буде тепер чим похил литися дома! А он тільтіль проклюнувся грибочок, у нього тце й ніжки нема, а шапочка навіть не встигла почервоніти. Він ше маля. Хай росте й розуму, і тіла набирається. Я за тобою завтра прийду. Ох, і вдався ж ранок сьогодні! Я назбирав повнісіньку торбу ще й бриль красноголовців. У село їхав, неначе переможець!