Вправа 218
Та й тут, на маківці Княжої гори, зринаєш душею у височінь і летиш над молодою літньою землею, над легким дніпровським безмежжям. Летиш у густій синяві повітря. Хочеш радісно крикнути до рідних своїх, до землі, до Дніпра, та не можеш.
Та й тут, на маківці Княжої гори, зринаєш душею у височінь і летиш над молодою літньою землею, над легким дніпровським безмежжям. Летиш у густій синяві повітря. Хочеш радісно крикнути до рідних своїх, до землі, до Дніпра, та не можеш.