Вправа 302

1. Наснажена життям, аж весела йтиме гроза, і шумітимуть дерева, по-нічному високі, якісь розп'яті, хрестаті.

2. Не було дощів, не було холоду, а вже, дивись, клен посвітлів-посвітлів за одну чи дві ночі, ясний стоїть, майже прозорий між темних лир і такий легкий у своїй жовтизні, ніби кожен листочок спалахнув із середини спокійним негаснучим світлом, то схоже на болісний, водночас радісний усміх.

3. Звідки взялося це відчуття неймовірно високого, чистого, блакитного неба?

4. Ранкові, вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання та жаль.