Вправа 303

1. У тих крилах є пера й лілові, і рожеві, і жовтенькі.

2. Проте людське здивування не перешкоджало снігові йти, і він собі сіявся на дерева, що не встигли поскидати свої різнокольорові осінні прикраси...

3. Чувся гострий хвилюючий запах полину.

4. Звідкись долетів тихий протяжний свист, такий знайомий з дитинства.

5. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом.

6. Тривожне червоне сонце лежить над хлібами.

7. Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем.

8. У садочку біля хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти».

9. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поте обличчя виблискували радістю і здоров’ям.