Вправа 341

Традиційно почнемо. Як і всякий порядний «власний кореспондент».

Різниця тільки та, що всякий «власний» пише свої подорожні враження за два приблизно тижні до від'їзду, а я не встиг, і от доводиться писати, приїхавши вже на місце.

Я, мабуть, мину, як я до вокзалу їхав. По-перше, це для нас не дуже цікаво, а по-друге, я не їхав, а йшов, пильно придивляючись, щоб по дорозі хто не хапнув з таратайки клунки з речами. Отже, за той час враження не було ніякісінького, крім «клунка». А далі вже пішли й враження.

Чимале враження, безперечно, справили на мене два грізних запитання молодиці, що стояла на східцях у вагоні.

Перше питання — це: куди я пру, а друге: чи не повилазили мені очі?