Вправа 344

1. Жди, може ж таки, ми вийдемо?

2. Це, мабуть, простір та відкритість степів дає нам оце відчуття — що йдемо планетою.

3. Мабуть, син рибальський.

4. Грудьми ставали на оборону Дніпрогесу, тримали рубежі, які, здавалося, нічим уже втримати не можна було.

5. Здавалося, вони й самі випромінювали світло своїми жовтогарячими коронами, і може тому навкруги було якось особливо ясно, чарівно й святково, мов у заповіднику сонця.

6. Тут навіть повітря, здавалося, несло в собі золотисті відтінки.

7. Йому здавалося, що в юності він мріяв саме про неї, і ось тепер, хоч запізно нарешті зустрів, відшукав її.

8. Здається, цей шматок сонячної дійсності вихоплений уже десь із майбутнього, як узірець того, що буде колись на землі.

9. У садках біліють хати дивної краси. Для щасливого літа, видно, білилися.