Частина V. Завдання 12

Схарактеризуйте типи взаємодії генів

Пряме домінування — один алельний ген пригнічує прояв іншого.

Неповне домінування — один алельний ген не повністю пригнічує прояв іншого, тому з’являється проміжний прояв ознаки.

Кодомінування — вияв обох алелів гена за одночасної присутності їх у гетерозиготі (напр., поява аглютиногенів А і В у прояві осіб |А|В).

Наддомінування — окремий випадок переваги гетерозиготного стану алелів над гомозиготним. Виявляється у вищому рівні розвитку ознак і властивостей у гетерозигот порівняно з гомозиготним домінантом і пристосованості їх до певних умов середовища, можна пояснити також як гетерозис, що виникає при моногібридному схрещуванні.

Множинний алелізм — у визначенні ознаки беруть участь не два алельні гени, а кілька (напр., успадкування крові у людини).

Летальні гени — гени, що зумовлюють спільне зниження життєздатності організму, яке призводить до його загибелі.

Комплементарність — спостерігається у випадках, коли неалельні гени роздільно не проявляють своєї дії, але за одночасної присутності в генотипі зумовлюють розвиток нової ознаки. При цьому ознака розвивається в результаті взаємодії двох ферментів, утворених під контролем двох алельних генів.

Епістаз — при домінуванні дія однієї алелі пригнічується іншою алеллю цього ж гена:

А > а, В > b і т. д. Але існує взаємодія, за якої один ген подавляється дією іншого, напр., А > В, a > B, чи b > А і т. д. Таке явище називають епістазом. Гени, які пригнічують дію інших генів, називаються супресорами, або інгібіторами.

Вони можуть бути як домінантними, так і рецесивними. Гени-супресори відомі у тварин, рослин і мікроорганізмів. Епістаз прийнято поділяти на домінантний і рецесивний.

Полімерія — кілька домінантних неалельних генів впливають на ступінь розвитку певного стану ознаки.