Частина V. Завдання 2

Опишіть функції клітинної стінки

— є зовнішнім каркасом клітини;

— надає клітині механічної міцності;

— захищає її вміст від пошкоджень;

— забезпечує тургор рослинних клітин — підтримує форму і розміри клітини в гіпотонічних умовах, запобігає розриву клітини, захищає її від надмірної втрати води;

— бере участь в обміні речовин — через клітинну стінку відбувається транспортування води, солей, багатьох органічних речовин;

— є протиінфекційним бар’єром;

Клітинна стінка складається із двох компонентів: аморфного пластичного гелеподібного матриксу (основи) з високим умістом води і структурних компонентів (опорної системи);

У хімічному відношенні до складу клітинної стінки входять такі органічні речовини:

— структурний компонент — целюлоза.

Довгі тонкі молекули целюлози об’єднані в мікрофібрили завтовшки 1025 нм.

Мікрофібрили перекручуються й утворюють тонкі нитки, які у свою чергу можуть обкручуватися одна навколо одної, як пасма в канаті.

Кожний такий «канат» або макрофібрила має товщину близько 0,5 мкм і може досягти довжини 4 мкм.

Макрофібрили за міцністю дорівнюють стальній дротині такої ж товщини:

— целюлозний каркас клітинної оболонки заповнений переплетеними з ним нецелюлозними молекулами матрикса. До його складу входять полісахариди (геміцелюлози) й пектини, хімічно близькі до геміцелюлоз;

— другий компонент оболонки (пігнін) є також полімером рослинних клітин. Лігнін збільшує твердість оболонки та зазвичай міститься в клітинах, які виконують опорну або механічну функцію;

— кутин, суберін і воски — жирові речовини, які, як правило, відкладаються в оболонках захисних тканин рослин. Кутин міститься в клітинних оболонках епідермісу, а суберин — вторинної захисної тканини, корка. Обидві речовини трапляються в комбінації з восками й запобігають надмірним втратам води рослиною;

— у стінках деяких типів клітин (епідермісу осок, злаків) нагромаджується багато мінеральних солей — особливо SiO2 і CaCO3. Листки і стебла стають твердими.

Клітинна стінка не суцільна, у ній є пори, через які з однієї клітини в іншу тягнуться тоненькі нитки цитоплазми — плазмодести, що сприяє об’єднанню всіх клітин організму в єдине ціле. Клітинні стінки проникні для води й певних сполук. Якщо ж клітину помістити в розчин солі з вищою концентрацією, ніж у цитоплазмі, то вода виходить із клітини і спричиняє явище плазмолізу — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від оболонки клітини. Коли, плазмоліз відбувається повільно, клітина тривалий час залишається живою. Зворотний процес — надходження води у клітину з розчину солей, концентрація якого нижча за концентрацію солей в цитоплазмі, називають деплазмолізом. Ці взаємозв’язані процеси є регуляторами у вирівнюванні концентрації йонів у зовнішньому та внутрішньому середовищі клітин.

Частина IV. Завдання 58Частина IV. Завдання 59Частина IV. Завдання 60Частина V. Завдання 1Частина V. Завдання 2Частина V. Завдання 3Частина V. Завдання 4Частина V. Завдання 5Частина V. Завдання 6

Повідомити про помилку