Частина V. Завдання 2

Опишіть функції клітинної стінки

— є зовнішнім каркасом клітини;

— надає клітині механічної міцності;

— захищає її вміст від пошкоджень;

— забезпечує тургор рослинних клітин — підтримує форму і розміри клітини в гіпотонічних умовах, запобігає розриву клітини, захищає її від надмірної втрати води;

— бере участь в обміні речовин — через клітинну стінку відбувається транспортування води, солей, багатьох органічних речовин;

— є протиінфекційним бар’єром;

Клітинна стінка складається із двох компонентів: аморфного пластичного гелеподібного матриксу (основи) з високим умістом води і структурних компонентів (опорної системи);

У хімічному відношенні до складу клітинної стінки входять такі органічні речовини:

— структурний компонент — целюлоза.

Довгі тонкі молекули целюлози об’єднані в мікрофібрили завтовшки 1025 нм.

Мікрофібрили перекручуються й утворюють тонкі нитки, які у свою чергу можуть обкручуватися одна навколо одної, як пасма в канаті.

Кожний такий «канат» або макрофібрила має товщину близько 0,5 мкм і може досягти довжини 4 мкм.

Макрофібрили за міцністю дорівнюють стальній дротині такої ж товщини:

— целюлозний каркас клітинної оболонки заповнений переплетеними з ним нецелюлозними молекулами матрикса. До його складу входять полісахариди (геміцелюлози) й пектини, хімічно близькі до геміцелюлоз;

— другий компонент оболонки (пігнін) є також полімером рослинних клітин. Лігнін збільшує твердість оболонки та зазвичай міститься в клітинах, які виконують опорну або механічну функцію;

— кутин, суберін і воски — жирові речовини, які, як правило, відкладаються в оболонках захисних тканин рослин. Кутин міститься в клітинних оболонках епідермісу, а суберин — вторинної захисної тканини, корка. Обидві речовини трапляються в комбінації з восками й запобігають надмірним втратам води рослиною;

— у стінках деяких типів клітин (епідермісу осок, злаків) нагромаджується багато мінеральних солей — особливо SiO2 і CaCO3. Листки і стебла стають твердими.

Клітинна стінка не суцільна, у ній є пори, через які з однієї клітини в іншу тягнуться тоненькі нитки цитоплазми — плазмодести, що сприяє об’єднанню всіх клітин організму в єдине ціле. Клітинні стінки проникні для води й певних сполук. Якщо ж клітину помістити в розчин солі з вищою концентрацією, ніж у цитоплазмі, то вода виходить із клітини і спричиняє явище плазмолізу — відокремлення пристінкового шару цитоплазми від оболонки клітини. Коли, плазмоліз відбувається повільно, клітина тривалий час залишається живою. Зворотний процес — надходження води у клітину з розчину солей, концентрація якого нижча за концентрацію солей в цитоплазмі, називають деплазмолізом. Ці взаємозв’язані процеси є регуляторами у вирівнюванні концентрації йонів у зовнішньому та внутрішньому середовищі клітин.