Григорій Квітка-Основ’яненко
1. За жанром «Маруся»
В повість
2. Установіть відповідність.
1 — В. 2 — Г. 3 — А. 4 — Д.
3. Установіть відповідність.
1Б, 2В, 3Г, 4Д.
4. Стисло перекажіть сюжет повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся».
Це розповідь про сім’ю Наума Дрота. На весіллі подруги Маруся й Василь знайомляться й закохуються з першого погляду. Василь просить у Наума Дрота руки його дочки, проте дістає відмову. На другий день Наум Дрот пояснює Василеві причину відмови (Василя заберуть у солдати). Хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати. Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя). Тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає. Батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.
5. Яка тема й основна ідея повісті «Маруся»? Які проблеми порушено у творі?
Тема: зображення життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу.
Ідея: поетизація рідної землі, внутрішньої та зовнішньої краси українців, старосвітського сільського укладу життя і християнської моралі.
6. Які позасюжетні елементи наявні в повісті «Маруся»? Наведіть приклади з твору.
Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю передає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пейзажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній внутрішній світ, сильні почуття і переживання.
У зображенні народних звичаїв Г. Квітка-Основ’яненко дотримувався принципу «списування з натури», тож не випадково Іван Франко називав Г. Квітку-Основ’яненка «творцем людової повісті».
1. «Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами.»
2. «Отже i тепер так їй було прийшло: якби можна, скрiзь землю б провалилась або забiгла куди, щоб i не дивитись на свого боярина. Та й що йому казати? Як скажу "нечiт", то вiн подума, що я чванна i не хочу бiльш з ним цятатись, а вiн так чи смутний, чи сердитий, а тiльки жалко на нього дивитись. Скажу "чiт". Що ж? Як стала силуватись, щоб промовити слово, так нi жодною мiрою не може сказать: губи злиплись, язик мов дерев'яний, а дух так i захватило. Дивиться, що й Василь з неї очей не спустить, i горiхи у жменi держить, i жде, що вона йому скаже; от їй того жалко стало, на велику силу та тихесенько, так що нiхто й не чув, промовила: "Чiт!" - та ззирнулась з ним.»
7. Чим образи Марусі й Наталки Полтавки з однойменних творів Г. Квітки-Основ’яненка й І. Котляревського подібні?
1. Працьовитість, доброта, ввічливість Марусі та Наталки. (Наталку з самого початку п’єси бачимо за роботою, вона намагається догодити матері, і Возний говорить про неї: “Золото – не дівка!” Такою ж працьовитою, лагідною і привітною є й Маруся.)
2. Вірність у коханні. (Маруся полюбила Василя з першого погляду і назавжди, мріє про одруження з ним. Наталка чотири роки нічого не знає про Петра, але продовжує кохати, чекає його повернення, мріє про сімейне щастя.)
3. Сміливість і рішучість Наталки та покірність Марусі. (Наталка рішуче захищає своє кохання, сміливо виступає проти звичаїв, відмовляє Возному, хоча вже й подала йому рушники. Маруся ж покоряється волі батьків, вона надмірно богобоязлива, своє кохання вважає гріхом. Вона розумна, розсудлива, скромна, працьовита, допомагає в усьому батькам, є втіхою їм на старості).
І Наталка, і Маруся – позитивні, реалістично змальовані образи жінок, які втілюють у собі найідеальніші моральні риси простих селянських дівчат. Ці образи чарують, захоплюють читачів своєю вічною молодістю.
8. Назвіть ознаки сентименталізму. Наведіть до кожної з них приклади з повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся».
Основні ознаки сентименталізму:
1. культ високих почуттів; 2. підвищена емоційність зображення подій, їх нетиповість; 3. позитивні герої – представники середніх і нижчих верств суспільства; 4. домінування морально-етичних цінностей; 5. пейзажі, найчастіше сільські; 6. використання пестливих слів, що допомагає передати почуття і настрої героїв.
1. «Що ж у неї на думцi, того й сама не розбере. То часом стане їй весело так, що зараз бiгла б до матерi та, й приголубилась би до неї, та вп'ять засумує, i слiзоньки хусточкою обiтре, i бажа батенька, щоб розвiв її тугу; то всмiхнеться, то засоромиться; i дума, щоб то й додому iти (так було попереду усе робила: чи посидить, чи не посидить ла весiллi з дружками та мерщiй i додому), та як розглядить, що треба побiля Василя iти, та й передума.»
2. В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму — психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя.
«Та й красивий же! Бач, як вихиляється, за тин держачись! Спина так i гнеться, неначе молодий ясенок, а з виду як намальований: очi йому як зiрочки, а патли так i мотаються: бач по-купечеському...».
3. «Тільки що зірочки засяяли у Бога милосердного на небесах, тільки що розсвітилось», як «соловейко стих біля своєї самочки, щоб виспалась хорошенько, не жахаючись; вітерець заснув і гілочки по садках, дрімаючи, ледве-ледве колишуться...» Настав ранок. Усе ожило, загомоніло. Пташки годують своїх пташенят, виспівують, ніби розповідаючи, як люблять одне одного, і «ще й носичками поцілуються». А сонце, що освітило землю, наче повелівало: «Хваліте Господа, що создав і мене, і вас, і кожний день посила мене давать усьому миру світ і усякому диханію жисть...»
9. У чому полягає новаторство Г. Квітки-Основ’яненка?
Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук «Енеїду», плануючи закинути авторові використання «мужицької мови», вони починали сміятися і, вражені довершеністю поеми, не могли вже сказати нічого поганого. Але вони знайшли інший «вихід з ситуації», стверджуючи, що українська мова придатна тільки для створення комічних творів, але не для ліричних, емоційних творів. Тож Г. Квітка-Основ’яненко створює свою повість «Маруся», яка назавжди ствердила те, що українська мова придатна для створення будь-якого жанру літератури, вона може бути використана і як засіб передавання іскристого неперевершеного гумору, і як засіб створення емоційних, ліричних творів.
10. Прокоментуйте вислови П. Куліша про Г. Квітку-Основ’яненка (див. рубрику Зауважте).
Повість «Маруся» — це перший голос про народ, навіяний щирою прихильністю до нього, бажанням знайти, як сам Квітка говорив, «героїв і героїнь у квітках і запасках», показавши, що і під простим сіряком б’ється людське серце.
Куліш дуже добре побачив ті ідеальні риси дівочої чистоти і юної свіжості, якими сяє повість «Маруся», цей справді дуже привабливий образ української дівчини, наділений від автора усіма прикметами національної краси, фізичної і духовної.
11. Випишіть із повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» по 2–3 епітети, порівняння, персоніфікації, слова із зменшено-пестливими суфіксами в робочий зошит. Які з них позначені фольклорним впливом?
Усі художні засоби у повісті використовуються в традиціях уснопоетичної творчості.
Епітети: світ немилий, добрим словом, хороший заробiток, проклятеє зборище, пишнiї рукава.
Порівняння: Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте; очі веселенькі, як зірочки; губоньки, як цвіточки розцвітають; зубоньки, неначе жорнівки; веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна й жартовлива, як ластiвочка; як та сорока, скрегоче; гнеться, неначе молодий ясенок; коси у неї як смоль чорнiї; Старший боярин - як болван:/ Витрiщив очi, як баран».
Персоніфікації: нечистий таки вп’ять силу озьме, пiдцюкне й потягне низку добру до погибелi; сатана зна, чим пiдштрикнути;
Слова із зменшено-пестливими суфіксами: прямесенька, як стрілочка, чорнявенька; очі веселенькі; носочок пряменький; губоньки; зубоньки; рученята; зоренька; горобчик; ластiвочка; сердитенько.