Григорій Сковорода
1. Символом свободи у творі «De libertate» є
Г Богдан Хмельницький
2. Основною ідеєю байки «Бджола та Шершень» є
В праця за покликанням
3. Установіть відповідність.
1 — А, 2 — Г, 3 — В.
4. Прокоментуйте педагогічну засаду Г. Сковороди: «Учив, як жив, а жив, як навчав».
Педагогічні погляди Григорія Сковороди органічно втілені в літературній творчості, вони спираються на його філософію і пов’язані зі славетними сократівськими діалогами та етичними проблемами в Європі XVIII століття. У педагогічних поглядах Г. С. Сковороди віддзеркалилися головні напрями прогресивної педагогіки: гуманізм, народність, природовідповідність, висока моральність і патріотизм.
Вчити людину треба того, до чого у неї природний нахил, що для неї передбачила «блаженная натура»: «Сокола досить швидко навчиш літати, але не черепаху». Педагог має розкрити духовну природу учня — його здатність до певної діяльності, щоб сприяти самопізнанню, моральному вдосконаленню. Головна педагогічна ідея Сковороди — трудове виховання за принципом «спорідненості».
Г. С. Сковорода вважав, що правильним шляхом до морального виховання є праця. Неробство — це найбільше зло. Тому у байці “Змія і Буфон” підсумовує: “Хто труда не докладе, той до добра не прийде”. Іншим джерелом морального виховання особистості є вдячність. «У вдячності заховалося всяке благо, як вогонь і світло втаїлось в кремінці». Працьовитість, як прикметна риса характеру самого Сковороди, стала й важливою засадою педагогічної системи.
5. Що таке алегорія? Розкрийте значення алегоричних образів Бджоли та Шершня.
Алего́рія — іносказання. Спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.
Алегорія на відміну від метафори, ґрунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності.
Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, учневі вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення.
6. Іменники бджола та шершень належать до загальних назв. Чому в байці їх пишуть з великої літери? Яким іще літературним жанрам властива така особливість?
Байка — це повчальний твір алегоричного змісту, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери.
Із великої літери пишуться дійові особи у байках, казках, драматичних творах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід Мороз; Той, що греблі рве; Червона Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.
7. Чим близькі були для звичайних людей твори із збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень»?
У свідомості народу образ Сковороди пов’язувався зі звичним для того часу портретом мандрівного дяка-філософа. Висока філософська освіченість у Сковороди сполучалася з мудрістю людини з народу. Зневага до сильних світу цього, протест проти несправедливості і зла, засудження багатства і наживи, духовна незалежність створили Сковороді в народі добру славу. Його пісні та «псалми» вже у XVIII ст. увійшли до репертуару кобзарів та лірників і побутували там до початку XX ст. Народним співцям були близькі спосіб життя та поведінка Сковороди.
8. Які суспільні вади викриває Г. Сковорода у вірші «Всякому місту — звичай і права...»?
У вірші «Всякому місту — звичай і права» письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність.
Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність «для чинів».
Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати «тепле місце».
Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.
Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи.
Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст.
Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.
9. Які події, на вашу думку, могли вплинути на написання Г. Сковородою вірша «De libertate»?
Перебування у селі Ковраї було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу: як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царизм накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої «вольності». Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша «De libertate».
10. Який провідний мотив вірша «De libertate»?
Поезію «De libertate» Г. Сковорода написав, імовірно, у каврайський період. У ній автор розвиває мотив «вольності» як найбільшої цінності людини.
Із нею не може зрівнятися навіть золото, яке «проти свободи… лиш болото». Звернімо увагу, що поняття свободи в усіх своїх творах Сковорода розглядає не в плані суспільно-політичних реалій, а як шлях духовних пошуків. І тому прославляння Б. Хмельницького, борця за свободу рідного народу, не з’явилося несподівано у вірші.
11. Розгляньте репродукцію картини О. Лазаренка «Світ ловив мене, та не спіймав». Поясніть, чому автор картини, на вашу думку, саме так передав зміст відомого афоризму Г. Сковороди.
На межi давнього та нового перiодiв в iсторiï українського письменства височить постать Григорiя Сковороди. З покоління в покоління передаються розповiдi про цього письменника, просвiтителя, фiлософа. За що б вiн не брався, робив по-новому, ставився до цього з вiдповiдальнiстю, принципово.
Будучи викладачем пiïтики, Г. Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав пiдручник. Це не подобалось єпископу, а ще бiльше не сподобалася, смiливiсть, з якою Сковорода йому вiдповiв: "Одна справа — архiєрейський посох, а iнша — смичок". Цими словами фiлософ указував на невiгластво єпископа, який не має права судити про якiсть викладання.
З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато. Ченцi Києво-Печерськоï лаври, знаючи його як ученого, пропонували стати "стовпом церкви i прикрасою обителi". У вiдповiдь почули: "Я стовпотворiння собою умножати не хочу, доволi i вас, стовпiв неотесаних, у храмi Божому..." Спокутували його й високими свiтськими посадами. Бажаючи iзолювати вiд людей, харкiвський губернатор запитував Сковороду, з якоï причини той не обере якогось сану. I Григорiй Савич пояснив, що свiт подiбний до театру, де кожний обирає свою роль. А вiн обрав i грає роль низькоï, простоï i самотньоï людини. Вiдмовив Сковорода навiть царицi Катеринi II, заявивши: "Менi моя сопiлка i вiвця дорожчi царського вiнця".
Не потрiбнi були Сковородi слава й почестi, високi посади i багатства. За щастя вiн вважав життя за совiстю, а головне в життi — залишатися самим собою, бути вiльним i незалежним. Великий фiлософ обрав шлях втечi вiд свiту зла й досягнення свободи духу. У спокусливi сiтi заради великого багатства i панства, заради "лакомства нещасного" Сковорода так i не дався. Саме цю багатоплановість життя і творчості Григорій Сковорода висловив у рядку: «Світ ловив мене, та не спіймав». І художник передає на репродукції це різноманіття духовного світу нашого славного українця.
12. Чим актуальний нині вірш Г. Сковороди «Всякому місту — звичàй і права...»? Аргументуйте свою думку.
Актуальність твору "Всякому місту звичай і права" не згасає і на сьогоднішній день. На превеликий жаль, і зараз українці потерпають від свавілля з боку чиновників. Окрім цього, наше суспільство, як і раніше, має чимало вад, які якраз і засуджуються у творі. Не можна не погодитися із Г. Сковородою із тим, що і сьогодні наш лад — антилюдяний і аморальний. Чимало українців не забувають про те, що таке підлабузництво, пристрасть, жага грошей. Все так само, як і раніше, влада наживається на простих людях, обманює їх. Якщо суспільство не зміниться у найближчий час, то твір Г. Сковороди залишатиметься актуальним ще довгі роки. Тож давайте змінювати себе і світ!