Тарас Шевченко (стор. 237 — 248)
Сторінка 237 — 238
1. За родовою характеристикою твори Т. Шевченка «Катерина», «Наймичка» і «Марія»
В ліро-епічні
2. Марко, Настя, Трохим — герої твору
Б «Наймичка»
3. Установіть відповідність.
1 — Д. 2 — Г. 3 — А. 4 — В.
4. Коротко перекажіть сюжет поеми «Катерина». У якому сюжетному елементі події розгортаються найдинамічніше? Чому?
Катерина закохується в москаля й виходить до нього ввечері в садочок, не слухаючи батьків. Так вона, ночуючи з москалем, свою долю “занапастила”. Прийшла звістка, що москалі вирушають у похід. Коханий обіцяє Катерині, що повернеться. Закохана дівчина чує під серцем нове життя, тому виходить з дому лише вночі, ходить садом, згадує свого коханого. Через деякий час Катерина народжує дитину. Люди ж у селі сміються з неї, глузують.
Батьки Катерини скривджені тим соромом, якого завдала їм донька. Мати і батько вирішують позбутися одвічного сорому, вигнавши непутящу дочку з дому. Вони кажуть, щоб Катерина йшла у Московщину, шукала свого чоловіка, свекруху. Батько навіть не став слухати, коли дочка почала його молити. Катерина залишає село, набравши землі у садку. Попереду її чекають поневіряння на чужині, випадкова зустріч Катерини зі спокусником та самогубство.
Син Іван буде страждати через неї, спокутувати її гріх.
Найдинамічніше події розгортаються у кульмінації: зустріч героїні з москалем; а потім її самогубство.
У відповідь на теплі слова, у яких немає й тіні докору, лунає навіть не жорстокість, а приниження й огида:
«Дура, отвяжися!
Возьмите прочь безумную!»
У розпачі Катерина скоює страшний гріх — накладає на себе руки, і до того ж прирікає на вірну смерть свого сина.
5. Визначте основну думку поеми Т. Шевченка «Наймичка».
Основна думка твору: мати — найсвятіше, що є у кожної людини.
6. По-різному вчинили в подібних обставинах Катерина й наймичка в однойменних поемах Т. Шевченка. Чому ж тоді вони обидві викликають у читача переживання й співчуття?
Обидві поеми Шевченка розповідають нам про долю дівчини-покритки. Це два яскравих і прекрасних образи. І Катерина, і Ганна красиві, працьовиті, щирі та чесні. Проте, навіть уявити страшно, що довелося пережити Катерині та Ганні.
Катерину виганяють із дому батьки. Вона з малим сином іде зі свого села, поневіряється, потерпає від голоду та холоду і врешті зустрічає свого кривдника. Але Іван теж проганяє її. Не в змозі витримати такого приниження, Катерина топиться, залишаючи дитину напризволяще.
Ганну так само спіткала доля покритки, але вона знаходить спосіб вижити: підкидає дитину багатим людям, а сама йде працювати до них наймичкою.
Отже, Катерина підкорилася обставинам, але, на мою думку, її не можна засуджувати.
А вчинок Ганни є справді незвичайним! Глибоко вражає сила духу, любов до сина, яку виявила Ганна.
7. Яку біблійну легенду взято за основу сюжету поеми «Марія»?
Основне джерело поеми — євангельська легенда про Марію, Йосифа й Ісуса.
У чотирьох Євангеліях Нового Завіту ми зустрічаємо відомості про Діву Марію.
Зображуючи Богородицю як божественну особу, євангелісти втілюють у ній ідеал жінки, риси якої варті наслідування. Це образ ніжної, скорботної матері, сповненої щедрістю людської доброти, повсякденною турботою про віруючих, надійним заступництвом перед Богом.
8. Визначте основну ідею поеми Т. Шевченка «Марія».
Марія постає перед читачами не просто як Мати Христа, яка принесла в світ спасіння, а перш за все як людина, яка заслужила Боже Благословення своєю покірністю, вірою, любов’ю до Господа і неймовірною силою духа, що допомагала Їй пройти всі випробування на своєму шляху.
Головна ідея твору — сенс життя в любові до людей, у відстоюванні правди, у боротьбі проти насильства навіть ціною власного життя.
9. Як еволюціонує образ матері-покритки в поемах Т. Шевченка?
Образ стражденної, приниженої, зганьбленої жінки-покритки у творчості Т. Шевченка поступово зазнав змін. Так, Катерина — самотня у світі, усіма покинута й збезчещена. Вона не змогла пережити свою ганьбу навіть заради дитини. Трагедія наймичка Ганни не тільки в тому, що вона, багата, із славного селянського роду, мусить народити в пустельному полі й підкинути дитя чужим людям. Ще більших страждань завдає їй те, що вона мусить ховатися зі своїми почуттями до сина, притлумлювати їх, а тому позбавлена материнського щастя.
Якщо образ Катерини змальований романтичними фарбами, а образ Ганни — реалістичними, то Марія — це символічне узагальнення святості й саможертовності материнства, незнищенності людського духу й добра. Вона зображена як ідеальна мати, що страждає за сина, але й розуміє його вселюдську місію.
10. У якій із трьох аналізованих поем жіноча доля втілена романтично, у якій — реалістично — побутово, а в якій — із символічним узагальненням? Обґрунтуйте свою відповідь.
Катерина – романтичний тип утілення жіночої долі, персонаж, учинок якого значною мірою був умотивований художніми законами мистецького напряму, у руслі поетики якого й написаний твір. Типово романтична тема – зрадженого кохання – у творчості Т. Шевченка навіть у ранній період набуває виразно відмінного звучання від «модного» в літературних салонах мотиву інтимної пригоди. Не салонова література, не пригодницький мотив — саме життя було джерелом для написання «Катерини».
Автор виходить за межі морально побутового трактування, не обмежується й вузьким аспектом, бо тема зрадженого кохання в його творчості трансформується в національну тему. Шевченкова Катерина виростає до символу окраденої України.
У поемі «Наймичка» Шевченко створює образ матері, яка зуміла стати наймичкою на ниві синової долі, щоб забезпечити йому гідне майбутнє, а водночас спокутувати власний гріх. Сила материнської любові в цій поемі всеперемагаюча. Реалістично-побутовий сюжет дозволив перенести акцент на внутрішню драму матері, яка жертвує своїм правом навіть називатися цим святим словом задля щасливого майбутнього сина.
Нарешті в ліро-епічній філософській поемі «Марія» цей святий образ матері постав своїм страдницьким і святим життям у величі любові.
Це образ «матері святої, / Що в мир наш Бога принесла», жінки, що всю себе віддала турботі не лише про «хліб щоденний» для дитини, а й про навчання добра й вірності; яка пройшла із сином шлях на Голгофу, а після його смерті продовжила синову справу, надихнула своєю вірою апостолів, які розгубилися від страшної розв’язки на Голгофі, підняла дух «душеубогим».
Тож людина, якщо вона хоче бути Людиною, має відповідати на зло добром, а неминучі гріхи свої не перетворювати на чесноти. Закономірно, що ідеалом людини в «Кобзарі» є саме Марія.
11. Поміркуйте, що спільного в названих поемах, а що їх розрізняє.
Усі три — Катерина, наймичка Ганна і Марія — вродливі, добрі й лагідні. Усі вони через свою наївну щирість чинять гріх — стають покритками. Звісно, це суперечить євангельській оповіді, адже насправді Пречиста не була покриткою. Три жінки поводяться в однакових умовах по-різному.
На першій сходинці зупинилася Катерина (хоча все-таки ступила на неї, зберігши совість, честь, шляхетність). Найтяжчий її переступ у тому, що наклала на себе руки, поникла перед лицем зла та мимоволі примножила його, прирікаючи на наглу смерть сина. Одне слово, відмовилася шукати шлях до Бога.
Однак є люди, котрі, долаючи пекельні муки, підіймаються на вищу сходинку. Це наймичка Ганна. Вона зупинила в собі зло, подолала спокусу самогубства, підкорилася волі Божій і спокутала свій гріх, зробивши все для синового щастя.
На найближчу до Всевишнього сходинку підіймається Марія. Вона спокутала свій гріх спасінням плоду цього гріха — Ісуса, який приніс спасіння людям. Після розп’яття Сина Пречиста Діва, хоч сама падала трупом від болю й скорботи, знайшла духовні сили надихнути «своїм святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими» (бо ж люди). Ця слабка, змучена жінка єдина в найтяжчу хвилину не втратила віру, підхопила добро, не дала його зупинити — уможливила майбутній порятунок людства, що вбило її сина. Отак покритка стала Покровою — заступницею і надією стражденного світу.
12. Розгляньте репродукції картин Т. Шевченка. Що спільного в них? Яка з картин найемоційніша? Аргументуйте свою думку.
Спадщина Шевченка — художника налічує близько шістдесяти автопортретів.
На картині зображений молодий художник і поет. Романтичний образ був створений в синьо-зелених тонах, з додаванням червоного кольору. У цій роботі відчувається вплив Карла Брюллова.
Відкрите обличчя художника дивиться на глядача. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний хлопець, у якого попереду все життя. Легка усмішка грає на губах. Погляд говорить багато про що. Тут і смуток від пережитих часів, будучи кріпаком, і очікування кращої долі. Піднесене підборіддя говорить про впертість та наполегливість людини. Особа Тараса Шевченка освітлена променями, а сам він зображений на темному тлі. Юнацький погляд , котрий очікує щасливого майбутнього. Погляд ще трохи довірливий. Він ще не знає, що його чекають допити, в’язниця, заборони писати й малювати. Зараз він вільний і готовий творити. Всі труднощі чекають його потім, а зараз він натхненний і готовий трудитися.
Ця унікальна здатність, передати почуття і думки людини, талант художника викласти свої думки на полотні, притаманні далеко не всім. Тарас Шевченко зміг передати свої думки і настрій і в першому автопортреті, і в наступних роботах.
Сторінка 242 — 243
1. Вірші Т. Шевченка «Доля» і «Росли укупочці, зросли…» написані в період
Г четвертий.
2. Вірш «Росли укупочці, зросли…» є зразком лірики
Г інтимної.
3. Установіть відповідність.
1 — Д. 2 — А. 3 — В. 4 — Г.
4. Розкрийте лексичне значення слів побрались, домовини, вопль, скрежет («Росли укупочці, зросли…»)?
Побратися — 1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох).
2. розм. Піти, відправитися куди-небудь. Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь. 3. Поженитися.
У тексті слово побратися використано в значенні оженитися.
Домовина — 1. Місце, де поховано померлого; могила. 2. Те саме, що труна. У тексті слово домовина використано в значенні труна.
Вопль (застаріле). Ґвалт — 1. Сильний крик, галас. 2. у знач. вигука. Виражає волання про допомогу; рятуйте! У тексті слово вопль виражає волання про допомогу.
Скрежет (застаріле) — скрегіт. 1) Різкий скрипучий звук, що виникає при сильному терті кам’яних, металевих предметів. 2) Звук, що видається при терті верхнього ряду зубів об ніжній. У тексті слово скрежет використано в другому значенні.
5. Пригадайте, що таке риторичне запитання. Знайдіть приклади цієї синтаксичної фігури в поезії «Доля».
Риторичні запитання — це такі запитання, які не вимагають відповіді. Вони зосереджують увагу на питанні, про яке йдеться у творі.
Наприклад: Які з нас люде? Та дарма!
6. Що таке медитативна лірика?
Медитативна лірика — різновид поезії, якій притаманне безпосереднє споглядання буття, спрямоване на його філософське осягнення. Це своєрідний, втілений у художніх образах висновок поета про сокровенні закономірності життя. Лірична медитація вимагає від автора душевної зосередженості на конкретному мотиві.
7. У чому полягає відмінність між автором поетичного твору й ліричним героєм?
Не треба вважати кожну ліричну поезію за сторінку з автобіографії автора, бо часто в таких творах займенник я вживається тільки для більшої виразності. Ліричний герой може містити естетичний досвід певного покоління, у ньому можуть перетинатися внутрішній світ (створений у художній дійсності, який існує в поезії) і зовнішній (світ читача).
8. Розкажіть про ліричного героя триптиха Т. Шевченка «Доля», «Муза», «Слава».
Особливо відчутна присутність ліричного героя в триптиху”Доля”, “Муза”, “Слава”, передусім через те, що він веде діалог із Долею, Музою й Славою — уявними героями. Ліричний герой — друге ліричне “Я” поета; умовне літературознавче поняття, що втілює думки, переживання, осяяння автора твору. Ліричний герой не ототожнюється з поетом, його душевним станом, він живе своїм життям у художній дійсності. Між ліричним героєм і автором існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованого твору.
9. Який автобіографічний момент наявний у вірші Т. Шевченка «Доля»?
Ти не лукавила зо мною, // Ти другом, братом і сестрою // Сіромі стала. Ти взяла// Мене, маленького, за руку // І в школу хлопця одвела // До п’яного дяка в науку.
Автобіографічність у цих рядках незаперечна, але, звернемо увагу, Т. Шевченко в одному реченні говорить і від імені ліричного героя (у першій особі — «мене взяла»), і від себе (у третій особі — «і в школу хлопця одвела»). Можна сказати, що ліричний герой Т. Шевченка є його автопортретом.
10. Назвіть мотиви лірики Т. Шевченка останнього періоду поетичної творчості.
У ліриці поета останнього періоду поетичної творчості з’являються автобіографічні мотиви — спогади про дитинство, мрії про власну родину, згадки про самотність.
Наприклад, автобіографічний вірш «І виріс я на чужині…» (1848) написано на засланні, в Кос-Аралі.
У триптиху «Доля», «Муза», «Слава»(1858) — особистісній ліриці – теж звучать автобіографічні мотиви. Це своєрідний підсумок прожитого, розмова із самим собою про найважливіше.
Але провідний мотив — самоусвідомлення поетом своєї творчості. Саме тут мотив долі набуває спрямування, певною мірою відмінного від творів попередніх років: ліричний герой не скаржиться на долю, а усвідомлює сурову, але благонадійну школу життя.
11. Розгляньте репродукції картин Т. Шевченка останніх років життя. Усно опишіть ту з них, яка вам найбільше сподобалася.
Твори Шевченка останнього періоду починаються циклом пейзажів, виконаних під час подорожі по Волзі від Астрахані до Нижнього Новгорода з серпня по вересень 1857 року. Вони рисовані олівцем на вузьких смужках тонованого або білого паперу. В Нижньому Новгороді Шевченко створив ряд пейзажів. Він змальовував серію архітектурних пам’ятників міста.
Під час плавання по Волзі та під час перебування у Нижньому Новгороді Шевченко виконав чимало портретів різних осіб та два автопортрети. Всі портрети виконані італійським олівцем та білилами на тонованому папері в більшості в один-два сеанси. Дуже важливо, що про всі ці портрети Шевченко зробив записи у своєму щоденнику. Також удосконалювалося виконання Шевченком портретів у техніці офорта протягом 1860 — початку 1861 років.
Проживаючи у Петербурзі з березня 1858 року та мандруючи востаннє по Україні з червня до серпня 1859 року, Шевченко продовжував працювати не тільки в портреті та над жанровими композиціями на власні сюжети, а й над пейзажами. Жанрові композиції в роки життя в Петербурзі займали менш помітне місце в творчості Шевченка, ніж в час його перебування в Новопетровському укріпленні.
Найбільше сподобалися малюнки Т. Шевченка «Дерева Мангишлаку» (1851–1852), «Дуб» (1860), в які поет вкладає глибокий філософський зміст: так, змальовуючи дерево, його покручене гілля, вузлувате коріння, що міцно тримається землі, автор підкреслює всеперемагаючу силу життя.
12. Визначте присудки в поезії «Росли укупочці, зросли…». З’ясуйте, яку художню роль вони відіграють.
У цьому творі засобом експресивного синтаксису виступають дієслівні форми, переважно у функції присудка. В основному це дієслівні присудки однакового часового оформлення:
У першій частині поезії дієслова — присудки — росли, зросли, перестали, розійшлись, зійшлись, побрались, прийшли, жили – вжиті поетом у формі минулого часу доконаного виду. І лише один присудок – подай — автор використав у формі дієслова наказового способу у другій частині.
Саме завдяки багатству дієслівних форм авторові вдається передати всі відтінки переживання ліричного героя цього твору: надії на створення щасливої родини, висловленої в піднесено урочистих рядках притчової форми.
Сторінка 248
1. Прочитайте рядки: Німим отверзуться уста; / Прорветься слово, як вода… В уривку використано
В архаїзми
2. Переспів «Ісаія. Глава 35» — твір
Б ліричний
3. Синонімом до слова псалом є
Б гімн
4. Чи складно було сприймати вірш «Ісаія. Глава 35» під час первинного читання? Якщо так, то в чому полягала складність?
Складність під час первинного читання полягає в тому, що Т. Шевченко зберіг у переспіві не лише образи оригіналу, а й специфіку мови. Щоб передати колорит біблійного стилю мови, автор вдається до використання старослов’янізмів (омофором, отверзуться уста, воздає), давніх нестягнених форм прикметників (неполитая, не повитая, широкії, святії, веселії).
5. Хто такий Ісаія? Які його пророцтва стали джерелом наслідування для Т. Шевченка?
Святий пророк Ісаїя жив за 700 років до Різдва Христового і походив з царського роду. До пророчого служіння святий Ісаїя був покликаний Богом в царство Озії і пророкував близько 60 років. Початок його служіння був ознаменований наступним баченням: він бачив Господа Бога, що сидить у величному небесному храмі на високому престолі.
Ісаїя залишив після себе книгу пророкувань, у яких він викриває іудеїв за їх невірність Богові батьків, передбачає полон іудеїв і повернення їх з полону царем Киром, спустошення і відновлення Єрусалиму і храму. В той же час він передбачає історичну долю й інших сусідніх іудеям народів. Ісаїя з особливою ясністю і деталями пророкує про пришестя Месії – Христа. Пророк іменує Месію Богом і Людиною, Вчителем всіх народів, Засновником Царства світу і любові.
Святий пророк Ісаїя мав також і дар творити чудо. Так, коли під час облоги жителі Єрусалиму знемагали від спраги, він своєю молитвою видобув з-під гори Сион джерело води, яке було назване Силоам, тобто “посланий від Бога”.
Пророк Ісаїя помер мученицькою смертю.
За наказом іудейського царя Манасії він був перепиляний дерев’яною пилкою. Пророк був похований недалеко від Силоамського джерела. Згодом мощі святого пророка Ісаїі були перенесені царем Феодосієм Молодшим до Константинополя і покладені в храмі святого Лаврентія. Зараз частина голови святого пророка Ісаїі зберігається на Афоні.
Глава 35 Книги пророка Ісаї – це пророцтво майбутнього чудесного порятунку Богом єврейського народу та знищення його ворогів.
Шевченко у переспіві зберіг образність оригіналу, специфіку мови та ідею, лишень поширив символіку до загальнолюдських масштабів.
6. За допомогою яких художніх засобів Т. Шевченко досягає урочистості й піднесення у творах із релігійними мотивами? Наведіть приклади.
Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому особливого колориту.
Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народу-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янізмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства.
Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.
7. Визначте провідний мотив переспіву Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35».
Це чи не єдина поезія у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі. Переспів Т. Шевченка — це своєрідний гімн вільним людям на вільній землі.
Провідний мотив поезії “Ісая. Глава 35” — це прозріння незрячих, визволення довготерпеливих, покара злодіїв за їх нечестиві вчинки.
8. З’ясуйте за словником значення слів омофор і крин.
У прямому значенні омофор — це назва частини одягу священика. У переносному — символ піклування Христа, його апостолів, мучеників, усіх святих про спасіння людей. У Т. Шевченка ці значення переплітаються. Омофор «дорогий», «золототканий», «хитрошитий» нагадує одяг. Омофор «добром та волею підбитий» — це вже символічний образ опіки Божої, яка разом з честю і славою мають огорнути землю.
Крин — лілея, символ чистоти й непорочності.
9. Чого навчає переспів «Ісаія. Глава 35»?
Т. Шевченко переконаний, що майбутнє України постане з віри в Бога, з милосердя, любові до ближнього. Поет доходить висновку, що побороти зло, побудувати досконале суспільство можна не лише вогнем і зброєю, а й за допомогою віри.
10. Як ви розумієте запис у дужках (під заголовком) — подражаніє?
Вірш має підзаголовок «подражаніє», тобто наслідування біблійного пророцтва. Проте в ньому відсутній викривальний пафос. Натомість утверджується всезагальна радість людей, звільнених від пут рабства.
11. Випишіть із переспіву «Ісаія. Глава 35» епітети в робочий зошит. Поясніть їхнє значення.
Епітети: святиє луги; золототканий; вбогодухі; утомлені руки; веселі ріки, птаство, села, веселе поле; оновлена земля; святая правда; вольнії шляхи святії.
Шевченко пророкує, що досконала людина оживить «зцілющою водою» землю, сплюндровану «лукавими чадами», поверне їй багатство і красу. Досконалій людині «вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться», тобто відкриється істина, сенс буття, таїна щастя.
Заключним акордом поезії, важливим для утвердження майбутнього царства правди, стає мотив радості, хвали Богові (як у Святому Письмі – «всяке дихання хай славить Господа»). І епітети поряд із іншими художніми засобами сприяють такому емоційному наснаженню твору.