Контрольна робота 1. Вступ. Родинно-побутові пісні. Українські народні балади. Давня література. Українська середньовічна література XI-XV століття

Варіант І

1. Укажіть, з якої народної пісні взято подані нижче рядки.
А
«Місяць на небі, зіроньки сяють»

2. Укажіть, які художні засоби вжито в уривку з пісні, поданому нижче.
В
зменшувально-пестливі слова, епітет

3. Пісня «Сонце низенько» побудована у формі
Г діалогу

4. У баладі «Ой летіла стріла» «три зозуленьки» символізують
В
рідних вдовиного сина та його кохану

5. До найдавніших рукописних книг Київської Русі належить
Б Остромирове Євангеліє

6. У біблійній легенді «Вавилонська вежа» пояснюється, що Господь покарав людей за
А
гординю

7. Установіть відповідність між художнім образом і твором.
1Г, 2А, 3В, 4Б.

8. Складіть паспорт-характеристику однієї з родинно-побутових пісень.

«Цвіте терен, цвіте терен» — паспорт-характеристика

Тема: оспівування страждань дівчини через те, що «миленький поїхав іншої шукати».
Ідея: засудження зради у палкому коханні.Основна думка: Хто з любов’ю не знається, / Той горя не знає.
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Художні засоби «Цвіте терен, цвіте терен»
Пісня має характерні ознаки фольклору — повтори, звертання, риторичні питання, зменшувально-пестливі слова.
Повтори: «Цвіте терен», «нехай їде», «очі, мої». Метафори: «Очі не дрімали», «очі наробили», «очі полюбили». Риторичні запитання: Що ви наробили / Що всі люди обминали, / А ви полюбили? Звертання: Очі мої, очі мої, / Що ви наробили…
Терен — символічна рослина і в літературі, і у фольклорі. Це символ перешкод, страждання. Дівчина полюбила того, хто, можливо, не вартий її кохання, бо поїхав «іншої шукати». А може, це тільки ревнощі, і дівчина вірить, виглядає милого. Любов — це віра й надія, щастя й нещастя, і хоч у пісні співається, що «хто з любов’ю не знається, той горя не знає», усе ж без любові, навіть нерозділеної, людині не можна, вона не пізнає справжнього щастя.

9. Виконайте одне із завдань.
А Напишіть твір-мініатюру з теми «Універсальність євангельських істин для людського буття».

1 варіант

Ми переконані, що є вічні істини і є книги, в яких ці істини закарбовані. У них — прадавня мудрість людська, що й тримає людство на Землі. Деякі дослідники вважають, що в таких книгах закодовано не тільки наше минуле, але і наше майбутнє. І одна з таких книг — Біблія.
Дивовижною збіркою лірики кохання є Пісня пісень, автором якої вважають царя-мудреця Соломона, Давидового сина. Очевидно, спершу це були пісні, що виконувалися під час весільного обряду нареченим, нареченою, дружками, гостями. Але проступає й глибший, алегоричний зміст: у книзі високопоетично оспівується й прославляється палке, щире кохання як найвище людське щастя. Дарована нам здатність кохати засвідчує безмежну любов Творця до людини.
Неоціненну скарбницю біблійної мудрості дарує нам Книга приповідок (або приказок, тобто афоризмів). Вона дає настанови, як треба чинити, аби жити чесно, мудро, богоугодно. Тут розглянуті визначальні моральні якості: мудрість і глупота, любов і ненависть, побожність і безбожність. Багато сказано про етику взаємин між людиною і Богом, батьками й дітьми, можновладцями й підвладними, чоловіками й жінками, друзями й ворогами. Більшість приповідок написав цар Соломон.

2 варіант

Біблія… Книга Книг, Вічна Книга, Святе Письмо. Одне з найдавніших і найбільш тиражованих видань у світі. Щоденний порадник для віруючих і нескінченне джерело натхнення для письменників. Можна по-різному ставитися до релігійних постулатів, викладених у Біблії, але жодна книга християнського світу не сконцентрувала в собі стільки мудрості, стільки вікового досвіду, стільки моральних норм співжиття!
Думаю, що в Біблії кожен може знайти відповіді на свої болючі питання у пошуках сенсу буття. Адже це книга насамперед філософська. Як не замислитися і не погодитися з такими положеннями «Книги Еклезіаста»: «Марнота усе!», «Немає нічого нового під сонцем!», «І дурному, і мудрому — доля одна», «Для всього свій час», «Не квапся своїми устами», «Тримайся середини», «Не копай ближньому ями, бо сам в неї впадеш».
Наскільки б кращим було життя людей, коли б усі вони дотримувалися Божих заповідей: «Не вбий!», «Не вкради!», «Шануй батька та матір свою!», «Не суди своїх ближніх», «Люби і ворогів своїх» та інші.
Здавалося б, як можна любити ворогів своїх, робити добро тим, хто ненавидить вас? Багато прикладів із життя й літератури переконують, що тільки добро може припинити зло.
Коли ж відповідати злом на зло, то утвориться безкінечний ланцюг. Завжди треба пам’ятати: «Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви...»
А скільки мудрості, спостережливості та глибокого підтексту криється в біблійних притчах! Скільки поезії в Соломоновій «Пісні над піснями»! Не даремно майже тисячоліття біблійні теми, сюжети, образи використовують у своїх творах художники, письменники, скульптори, музиканти.
Навіть не замислюючись над їхнім походженням, ми вживаємо вислови «спить сном праведника», «дивимось крізь пальці», «робить із себе посміховисько», «міряти тією самою міркою», «змокнув з голови до ніг», «Хома невіруючий» та інші. А це ж вислови з Біблії.
Один із дослідників Біблії вдало назвав її маленьким літературним всесвітом. Справді, у Книзі Книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, віршовані молитви, філософські й морально-побутові афоризми, слова, казання, повчання, поеми, пророцтва, діалоги.
То ж намагатися хоч трохи осягти цей всесвіт, цю криницю мудрості варто кожному, хто вірить у загальнолюдські моральні цінності і керується ними в житті.

 Б Складіть діалог про національне та вселюдське значення мистецтва на тему «Чи розвиває мистецтво духовність людини?».

— Як культурний та духовний розвиток впливає на наше життя?
— Усі ми повинні розвиватися, самовдосконалюватися, а мистецтво допомагає нам у цій нелегкій справі. Воно допомагає краще пізнати навколишній світ та самих себе. Пізнання себе — один з найважливіших етапів становлення людської особистості.

— Часто мистецтво — це спосіб самоствердитися, сказати щось усьому світові. Це ніби послання у майбутня, своєрідне звернення до народу?
— Кожен витвір мистецтва має свою мету: ознайомити, навчити, спонукати до роздумів. Мистецтво потребує розуміння. Бездумне споглядання картин чи прочитання книг великих майстрів не має жодного сенсу. Потрібно розуміти, що саме хотів сказати митець, з якою метою з’явилося те чи інше творіння. Лише за цієї умови мистецтво виконає своє завдання, навчить нас чогось.

А як мистецтво формує сукупність почуттів та ідей людства?
— Мистецтво формує цілісну особистість. Людина перетворює світ не тільки утилітарно-практично, а й естетично, тобто творить ще й за законами краси. Звідси — необхідність мистецтва як знаряддя емоційно-образного естетичного пізнання та перетворен­ня світу і самих людей. Тому нічим не замінна специфічна здатність мистецтва формувати естетичні смаки, здібності і потреби людини, тим самим ціннісно орієнтувати її в світі, пробуджувати творчий дух, творчий потенціал особистості, бажання і вміння творити за законами краси. Ця функція мистецтва забезпечує соціалізацію особистості, формує її соціально-творчу активність.

На жаль, роль мистецтва у розвитку суспільства і в житті кожної людини наша школа ще не зовсім розуміє і тому не планує передавати цей досвід молодим поколінням.
— Людина, яка оволоділа лише одним фрагментом культури і свідомо або несвідомо відгородившись від інших сфер, не може вважати себе духовно багатою. Бо духовний потенціал особистості — це ступінь могутності, прихованих можливос­тей всього інтелекту, який живиться як матеріальною, так і духовною сферами. При цьому вирішальну роль відіграє не стільки кількісна сторона, нагромадження потенціалу, скільки якісна — внутрішня потреба в засвоєнні культурних цінностей, реалізації потенційних можливостей. Духовний потенціал здійснює безпосередній вплив на потенціал творчий, на моральні параметри особистості.

 Варіант II

1. Укажіть, з якої народної пісні взято подані нижче рядки.
А
«Цвіте терен, цвіте терен»

2. Укажіть, які художні засоби вжито в уривку з пісні, поданому нижче.
Б
зменшувально-пестливі слова, епітети, поетичне звертання.

3. Ліричний герой пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють» захоплюється
А
очима коханої

4. У козака з балади за найвірнішого товариша
В
кінь

5. Перекладачем Біблії не є
В
М. Рильський

6. Головна думка біблійної «Притчі про блудного сина» — це
Б
вміння прощати

7. Установіть відповідність між творами та їхнім визначенням.
1Д, 2В, 3Б, 4Г.

8. Зробіть ідейно-художній аналіз однієї з біблійних легенд чи притч (або дайте характеристику одного з героїв цих творів).
Притча про блудного сина — одна з найвідоміших. Блудний син — це символ гріховності, а батько — уособлення Божої любові та милосердя. Упадок і навернення блудного сина богослови пов’язують із таїнством покаяння — сповіддю. Старший син нездатний збагнути силу батьківської любові та прощення. Він не розуміє, як можна радіти з причини повернення сина, який не зберіг, а  бездумно розтратив свою частку батьківської спадщини. Цінність майна для благополучного брата вища від цінності життя людини, яку всі вважали навіки втраченою, мертвою. Таким чином, тут порушена ще одна проблема — любові до ближнього, мотив якої трагічно зазвучав у старозавітній легенді про Каїна й Авеля.
Ідея: засудження марнотратства, хвалькуватості, невміння раціонально користуватися власним майном.
Основна думка: сприйми свою помилку, покайся, попроси вибачення — і ти отримаєш прощення («Так, ти винен, але не повернувся, покаявся»). Композиція «Притчі про блудного сина».
Експозиція: рішення молодшого сина отримати частку батьківської спадщини і вирушити у світову подорож. Зав’язка: в результаті розгульного життя подорожуючий «розтринькав» все своє майно. Кульмінація: бідкання молодшого сина по наймах, через що він вирішує повернутися додому і покаятися. Розв’язка: прощення батьком сина і влаштування бенкету.
Проблематика «Притчі про блудного сина»: а) багатство і бідність; б) батьки і діти; в) хто є справжніми друзями; г) праця і лінь; д) провинна і покаяння.

9. А Напишіть висловлення про те, чому українські народні родинно- побутові пісні до цього часу популярні, співаються як у родинному колі, так і на естраді у вигляді реміксів.
Не викликає сумніву твердження, що світ не може існувати без пісні. Геніальний німецький письменник Фрідріх Шиллер радив: «Де співають, там охоче лишайся жити, лихі люди не мають пісень». А в Україні співали завжди. Співала мати, схиляючись над колискою новонародженої дитини, співала наречена, йдучи під вінець, співали-тужили мати й батько, прощаючись із сином-рекрутом, співали закохані, милуючись красою тихої української ночі, співало славне наше козацтво, ідучи в бій...
Звернімося до пісень, які, поза сумнівом, сповнюють серце кожної людини, коли вона кохає, коли пісня приходить сама - за тими загадковими законами генетичної пам’яті, за якими людина пам’ятає історію свого народу, материну колискову, запах теплого житнього хліба... Так, це пісні про кохання.
Закохані завжди знаходять найніжніші слова, щоб висловити свої емоції, наповнюють освідчення незвичайними образами-символами. Адже кожен своє кохання вважає неповторним, гідним пензля художника й пера поета.
Мотиви пісень про кохання надзвичайно розмаїті: вірність і пристрасть, зрада і ревнощі, кохання нерозділене і зневажене, розлука, ніжність, приворот, тож не дивно, що такі пісні могли загинути у темряві віків. Вони і зараз хвилюють душу закоханих і ці пісні часто можна почути і в родинному колі, і на естраді.

Варіант III

1. Укажіть, з якої народної пісні взяті подані нижче рядки.
В.
«Сонце низенько»

2. Укажіть, які художні засоби вжито в уривку з пісні, поданому нижче.
А інверсія, порівняння, антитеза.

3. Міститься погана характеристика коханого ліричної героїні в рядках
Б
Що всі люди обминали...

4. Тематичними та стильовими особливостями українських народних балад не є
Г
ліричність, безсюжетність

5. Походження різних мов пояснюється в біблійній притчі
А
«Вавилонська вежа»

6. Мойсей мав передати людям
В
божі заповіді.

7. Установіть відповідність між літературознавчим терміном і його визначенням.
1Д, 2Г, 3В, 4А.

8. Складіть паспорт-характеристику однієї з українських народних балад.

Паспорт-характеристика балади «Ой летіла стріла»

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: балада.
Тема: побивання матері-удовиці за вбитим стрілою сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.
Основа твору — реалістична, але використано елемент метаморфози, коли мати, сестра та кохана перетворилися на „зозульок рябеньких”. (Образ зозулі є символічним, оскільки тільки зозуля „уміє вічно тужити”, як і матір). У баладі йдеться про загибель удовиного сина, адже в українському фольклорі це найтрагічніший образ, тому й емоційне напруження максимальне.
Якщо розглянути баладу, то композиційно вона струнка: експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина; зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль; кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької; смерть героя; розв’язка: смерть рідної дитини, одвічна пам’ять про неї.

9. А Напишіть висловлення з теми «Літературний твір — відображення часу, носій національних і загальнолюдських цінностей».
Література постала з усної народної творчості в глибоку давнину, у період становлення державності й розвитку писемності. У найдавніших пам’ятках культури словесне мистецтво нерозривно пов’язане з міфологією, релігією, першопочатками природничих та історичних наук, етичними законами й практичним досвідом народу.
Кожен літературний твір — яскраве самобутнє явище, нова реальність, створена уявою митця. Це окремий світ, що стає документом свого часу. Як може бути світ, створений уявою митця, документом? Усе просто: автор належить своєму поколінню, він живе в певну епоху, яка визначає проблеми, сюжети, особливості стилю і мови. Кожен твір народжується у визначеному історико-культурному просторі і є його відображенням, тим самим документом доби.
Перетворюючись уже не в усному, а в читацькому сприйнятті, твори переходили в нове, літературне буття. Водночас література об’єднує всі елементи народного мовлення, її словесний матеріал стає універсальним.
Поступово словесність завойовує своє право на духовну своєрідність, утверджується як нова форма художнього пізнання світу, творчої діяльності, стає такою формою художньої творчості, яка займає в системі мистецтв особливе місце.
Письменники долучаються до літературного процесу художніми відкриттями, що досить часто мають національну основу, змінюючи принципи пізнання людини і світу.
Національне в літературі — органічна якість письменства, зумовлена генетичною пам’яттю, звичаями, традиціями, мовою, типом світосприйняття народу.

Повідомити про помилку