§ 6. Пряма мова

1. Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. «Це я, ваш Пірат, упізнаєте?» (П) — гавкав він крізь сльози (А).

2. Далі я подумав, дивлячись на ластівок (А): «От коли б повипадали з кубла ластовенята! Я зараз же нагодував би їх мухами й хлібом, аби тільки ластівка бачила, на які діла я здатний, і розказала Ісусу Хрнсту» (П).

3. «Що ж його зробить? (П) — думав я, залишивши ластівок (А). — Піду на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато всяких гріхів на тім світі» (П).

4. Пірат прокинувся й гавкнув спросоння (А): «А хто там мені бігає по двору?» (П)

5. «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потім — письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, (П) — думаю собі (А), — у мене особливої немає, бухгалтерії не знаю, що я (П), — думаю собі (П), — робитиму (П)?»

6. А я ото лежу, було, під ліжком, тремтю, носом сьорбаю й думаю печально (А): «Господи! Чого тільки не доводиться переживати через ту літературу?!» (П)

7. А мати, було, лається (А): «Яка ото лиха година картоплю підриває?» (П).

2. Прочитайте речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

1. У центрі кола стояв кумедно вбраний дядько, який горланив: «Хто переможе Велета, отримає кругленьку суму!»

2. «До речі, — зазирнув до купе провідник, — мені здасться, зараз ваша станція, молоді люди».

3. «Ти плачеш?» — раптом озвалася за спиною тітонька Сніжана.

4. Софійка побачила вдалині дівчину з пранням на коромислі, упівголоса озвалася: «Не йди туди! Вернися додому! Біля води біда чекаєі»

5. Дід якось нагадав вельможному за плату, але той лише розреготався й крізь сміх сказав: «То це ж, Дем'яне, завелика честь, коли пан винен мужикові! Чи тобі не досить її?»

6. «А для чого якомусь там опудалу така розкішна сомбрера? — міркував Митько, присипляючи совість. — Страхатиме горобців і без бриля, а Вітьці на відповідальне побачення позаріз треба… Та, зрештою, я не краду бриль, а тільки позичаю»…

7. «Жаль, звичайно, серенади, — буркнув Фодько й, смачно позіхнувши, додав: — Ходімо спати, а завтра щось придумаємо».

8. «Не ймення тебе красить, а ти його красиш», говорили козаки.

9. Батько, звичайно, в такім випадку грозив Павлусеві пальцем, а до Ганни промовляв:

— Козир-дівка! Тебе лише в посли слати…

3. Прочитайте речення й виконайте завдання.

1. Арістотель зазначав: «Ясність — головне достоїнство мови». А: «П».

2. «Мовчання — золото», — говорить народна мудрість. «П», — а.

3. «Не завжди говори, що знаєш, — говорив Клавдій, — але завжди знай, що говориш». «П, — а, — п».

4. А. де Сент-Екзюпері зауважив: «Найбільша розкіш — це розкіш людського спілкування». А: «П».

5. «Заговори, щоб я тебе побачив», — говорив Сократ. «П», — а.

4. Прочитайте притчу й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Як стати святою?

Одного дня до кабінету Франциска Сальського зайшла жінка, різко відчинивши двері. Перебуваючи у великому напруженні, вона несподівано запитала: «Як мені стати святою?» (А: «П?») Франциск незворушно відповів, тихо зачинивши двері: «Не важливо, що поступ відбувається малими кроками. Головне, щоб вони були добрими за своєю суттю». (А: «П».)

5. Виконайте тестове завдання.

Г.

7. Прочитайте уривок із художнього тексту й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

Попереду їхав лицар,
Та лихий такий, крий БожеІ «Бачте, — крикнув. — Що за птиця! Чи не встав би ти, небоже?»
«Не біда, — поет відмовив, — Як ти й сам з дороги звернеш, Бо як рими повтікають,
Ти мені їх не завернеш!»

КУЛЬТУРА СЛОВА

3. Прочитайте речення й виконайте завдання (розділові знаки пропущено).

1. «Іване, — перервав хтось урешті тишу, — розкажи-но, як тебе жінка била та як ти від неї забіг аж сюди». («П, — а, — п».)

2. «Не великий пан — одчиниш і сам», — каже Вернигора. («П», — а.)

3. «Слухай-но, дурепо, — обірвав її проповідь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу». («П, — а. — П».)

4. «Ох, — каже, — як не гріх котам таких малесеньких, безвинних не жаліти! І їм же хочеться на світі жити…» («П, — а, — п…»)

5. «Оце повісьте в корчмі, аби лицарів до бою надихало, — сказав радник з відчутно пригаслим настроєм і, вже відходячи, докинув. — Так мені голову замакітрити!» («П, — а. — П!»)

6. «Дивна дівчина, — думалося йому раз по разу. — Такої я ще не видав ніколи!» («П, — а. — П!»)

7. Розтановивши ціле товариство, Максим дав ось такий розпорядок: «Тепер помолімося кому, хто знає, а потім разом заграймо в роги». (А: »П».)

8. Перед брамою пастушок уклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити». (А: «П».)

9. «Заповідник далеко звідси, — відповів дядько. — Сюди із заповідника лосі не бігають». («П, — а. — П».)