Вправа 228

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок. Мелодійні, ледве вловимі звуки тануть у гарячому мареві й народжуються знов. Вони бентежать думку, кличуть її за собою Мені здається, що я зараз злечу над землею і, підхоплений тією чарівною піснею жайворонка, полину в безмежному просторі, легкий, як пір'їнка. Але ось народився тихесенький вітерець.

Колихнулося золоте море хлібів — і жайворонка не стало чути. Його пісня потонула в дивовижному живому гомоні.