Вправа 256

1. Як надійшла і засіяла та дружба, що (питальний) живе в літах, моя (присвійний) душа над снігом стала, неначе яблуня в плодах.

2. Ще не скінчилося празникування в гостинах юності, а сивина бринить сама (означальний) від себе (зворотний), як струна.

3. Мені (особовий) війнула в очі сивина, та я (особовий) нічого (заперечний) не несу додому: лиш згорточок старого полотна і вишите моє (присвійний) життя на ньому (особовий).

4. Мій (присвійний) добрий друже, що (питальний) з тобою (особовий)?

5. Комусь (неозначений), можливо, важко зрозуміти всю (означальний) силу незрадливих слів.