Вправа 279

1. А там, де піт росив священний народу-велетня чоло, де мислі пагілля зелене вітрам наперекір цвіло, — там зводився язик вогненний, там пісні полум’я цвіло.

2. Пісенний скарб нашого народу майже незліченний: повністю його важко зібрати навіть у найбільшому і найповнішому виданні.

3. Мокрий асфальт тьмяно виблискує крізь туманний степ.

4. Огні незліченні, мов стрічки огненні, до моря спускаються з міста.

5. Ми тихо стояли, дивились, як ясно на темному морі незліченні світла сіяли.

6. Біля лісу, на горі, дрімав із зачиненими віконницями дерев'яний будинок.

7. Студений вітер б’є в холодні вікна, і олов'яний важко дише став.