Вправа 300

1. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — «ку-ку! Ку-ку!» — і сіє тишу по травах.

2. Ніжно так, ласкаво, немов вибачаючись, полощуться об гальку дрібні хвилі — немає їх, немає, а потім так несміливо — хлюп-хлюп-хлюп...

3. Скажи, будь ласка, хоч словечко, озвись до мене, ненько.

4. На добраніч, кохана діброво! До побачення, сонечко ясне.

5 А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти.

6. «О-о-о!» — виривається те саме «о», але в мене то радіє, то журиться, то не йме віри, то віднікується, то дивується.