Вправа 62

Розставте розділові знаки.

1. Вулиця — як довга казка, яку можна оповідати без кінця.

2. Якби не ви, мої ліси і луки, якби не ви, джерела поміж трав, я б мучився від ніжності й розлуки, я б від черствої спраги умирав.

3. Отут, серед цвіту, здається, що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі і природі.

4. Знав з першого ж вечора фехтування: це те, без чого тепер не обійдеться.

5. Життя — то неповторна пісня, яку треба вміти проспівати, не збиваючись на фальш, уникаючи різноголосся.

6. Запам’ятай: прагнути треба не до успіху, а до того, щоб твоє життя мало сенс.

7. Буває, що тихого осіннього дня, коли вся природа куняє, раптом звідкись зірветься вітрець і пробіжить по сухих, лисих голівках будяків.

8. Змерз чорний кетяг бузини, і літня хмара під осінньою плечем біліє край зими.

9. Ліворуч — парк, де карусель і в клітці павич з казково яскравим хвостом.

10. Вирушаючи в дорогу, ми навіть не здогадувалися, де нас застане ніч.

11. Мій перший вірш, написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.