Іван Нечуй-Левицький (с. 41-42)

1. Про двоїсту натуру Кайдашихи свідчить характеристика в рядку

Д.На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то від її очей молоко кисне.

2. Установіть відповідність.

1 Кайдашиха — Д.Скинь її з драбини додолу, нехай собі голову скрутить, щоб знала, як лазити на наше горище.

2 Мотря — Б.Одривай хату од цих злиднів! Що б там не коштувало, одривай, а ні, я сама одірву.

3 Мелашка — В Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли відразу так залило мою душу сльозами.

4 баба Палажка — А. Це нечиста сила мене давила... Двадцять пасок з‘їла в Києві, а за двадцять першою такий гріх трапився. Послинив нечистий усе лице, й губи, й щоки.

3. Прочитайте рядки з повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького.

Не чорна хмара із синього моря наступала, то виступала Мотря із Карпом із-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти.

У цьому уривку комічний ефект досягається через

В змішування стилів — високого епічного з побутовим.

4. «Іван Левицький — се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України»(І. Франко). Як ви розумієте ці слова?

Великі епічні повісті І. Нечуя-Левицького створювалися в 1870 – 80-і роки, коли широкого розвитку набув реалістичний соціальний роман, в якому розкривалися історія поколінь, генеза героїв та їх шлях у складних сімейно-побутових та соціально-громадських умовах. І. Нечуй-Левицький за обсягом творчості наближається до Бальзака – творця «Людської комедії» та Е. Золя в «Ругон-Маккарах». Видатний письменник-реаліст своєю творчістю здійснював перехід української прози від традиційної оповідної форми до об’єктивно-епічної розповіді, що відкриває простір для введення широких малюнків соціального побуту й процесів праці, для докладних характеристик дійових осіб та перетворення пейзажу на істотний компонент твору. Головною його заслугою було створення соціально-побутової повісті, в якій типові характери були намальовані з повнотою, властивою письменникам гоголівської реалістичної школи, і поставлені в докладно описані, етнографічно й соціально правдиві типові обставини. Побут селян, багатих і бідних, закріпачених і «вільних», повсякденне життя української інтелігенції, старосвітського і «новомодного» духовенства, артистичної богеми, праця найманих робітників на сахарнях і рибальських промислах – все це зображено на його епічних полотнах.

Тому важко не погодитися зі словами Великого Каменяра, що І. Нечуй-Левицький — «се колосальне, усеобіймаюче око України».

5. Які жанрові особливості твору «Кайдашева сім’я»?

За жанром «Кайдашева сім’я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Нечуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписані родинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме хроніки.

6. Визначте ознаки реалізму в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

Повість «Кайдашева сім’я» — яскравий зразок реалістичного твору, адже автор досліджує в ній родинні стосунки, зосереджуючись на морально-етичній проблематиці (побутово-просвітницький реалізм).

Письменник створює в повісті переконливі характеристики соціального буття, колоритні соціальні типи (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Однією з найпомітніших ознак реалістичної манери письма є докладне змалювання національного колориту українців — побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. У такий спосіб І. Нечуй-Левицький ретельно освоював «непочатий рудник» українського життя, свідомо акцентуючи на його побутово-етнографічних аспектах, а отже, і реалізував проголошені ним принципи реальності, національності й народності.

7. Доберіть Марусі Кайдашисі й Мотрі характеристики з наведених народних афоризмів. Свій вибір аргументуйте.

Яка головонька, така й розмовонька.

Я думаю, що цей афоризм найкраще характеризує Марусю Кайдашиху. Ще в молодості перейняла вона від панів лицемірність і улесливість, показну манірність і чванливість. Називаючи спочатку Мотрю «медовими словами» — серденьком, золотцем, дитям, свекруха швидко скидає облудну маску, люто лається,«полум’ям дише», обзиває невістку кобилою, занозою тощо.

Хоча викликає прихильність і Маруся Кайдашиха, коли вночі встає забавляти свого першого внука, хоча за день тяжко наробилася. Навіть тоді, коли Мотря налаштовувала своїх дітей проти рідної бабусі, Кайдашиха все ж любила всіх онуків, частувала їх ласощами, пестила.

У воді не тоне, а у вогні не горить.

Ці слова влучно характеризують Мотрю — дружину Карпа, старшу невістку Кайдашів.

Багацька дочка й до власних батьків не виявляла найменших сентиментів, підвищувала голос на матір.

Прийшовши невісткою у дім Кайдашихи, вона спочатку із-зі поваги терпіла вибрики і знущання свекрухи. Але поступово в її серці почала закипати лють, і вона вже почала перекривляти Марусю, лаятися і обзиватися. Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись.

Не краще поводилася вона і з Мелашкою. Мотря взагалі на неї дивиться зверхньо і при кожній нагоді старається образити або облаяти.

Навіть після того, як в пориві гніву вона вибиває око Кайдашисі, її не мучать докори сумління, навпаки, вона ще й насміхається над старою.

В селі Мотрю вже знають як жорстоку, лайливу жінку. Коли Карпа обирають десяцьким, то односельці жартують, що краще на цю посаду можна було обрати Мотрю,та вона всім бабам очі повибиває.

8. Чому гумор і сатиру в повісті «Кайдашева сім’я» називають «сміхом крізь сльози»?

Герої повісті — люди, які не сміються», адже щирого сміху, козацького, ментального, в повісті практично нема. «Твір «населений» дуже серйозними, навіть похмурими людьми. Лише інколи пробує жартувати Лаврін, а Мотря й Кайдашиха якщо й сміються, то хіба що зі злістю. Їм не до сміху, оскільки вони — учасники великої родинно-побутової війни, якій не видно кінця.

Звісно, НечуйЛевицький разом з художніми персонажами сміється крізь сльози, адже показує руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад і духовну деградацію поневоленого народу.

Комічні дії Кайдашів зображені письменником із теплою, співчутливою посмішкою, ніби «зсередини», з самого добре знайомого та близького селянського середовища. Головне ж для письменника не «сміх заради сміху», а вірність життєвій правді. З серії кумедних подій виростає реальна і трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яке потрапило з кріпосницького ярма у безвихідь.

9. Поміркуйте, завдяки яким композиційним особливостям повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» легко поставити на сцені.

Композиція «Кайдашевої сім’ї» твориться відповідно до реалістичних принципів. Повість скомпонована зі сцен, ситуацій селянського побуту.

Чи не основну композиційну роль у творі відіграють діалоги та монологи. Саме вони «рухають» сюжет, розкривають психіку героїв. Ці сцени виписані в гумористично-сатиричному плані (сутички Кайдашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу.

Завдяки майстерності діалогів, повість у багатьох місцях нагадує драматичний твір. Це є особливістю індивідуального стилю письменника.

10. Хто, на вашу думку, головний герой повісті «Кайдашева сім’я» — Омелько Кайдаш, Маруся, Карпо, Мотря, Лаврін, Мелашка чи взагалі родина Кайдашів? Аргументуйте свою думку.

Головний герой повісті «Кайдашева сім’я» — родина Кайдашів.

На мою думку, кожен читач розуміє, що сім’я Кайдашів — не типова модель української селянської родини, адже викликає закономірний осуд односельців. Проте в таких явищах, як змізерніння людської душі, консерватизм і відсталість, письменник вбачав загрозу для української нації морального й духовного убозтва. Тож порушив цю проблему в соціально-побутовій повісті «Кайдашева сім’я», прагнучи справити на читачів моралізаторський вилив.

11. Яка приказка (прислів’я) найбільше підходить як епіграф до повісті І. Нечуя-Левицького? Обґрунтуйте свій вибір.

Згода будує, а незгода руйнує.

Сім’я. Таке коротке слово, а вмістило в себе так багато. Хіба можна порівняти з чимось родинний затишок, турботу мами, тата, піклування про всіх бабусі. їх поради, настанови супроводжуватимуть нас усе життя. Родина є сильною завдяки взаємній любові всіх її членів, доброзичливості, взаєморозумінню, взаємопідтримці. Які б випробування не випали на долю дитини, вона повинна знайти прихисток в стінах рідного дому, де її правильно зрозуміють, допоможуть,скажуть правду, посварять, коли це необхідно. В такій родині діти шанують батьків, а батьки поважають дітей.

А як ставляться один до одного члени сім’ї Кайдашів? Постійні сварки та суперечки, неповага до батьків. Рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за «моє» і «твоє», життя за принципом: «моя хата скраю», думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і «Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні».

12. Чи актуальна, на вашу думку, повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» у наші дні? Свою думку аргументуйте.

«Кайдашева сім’я» належить до найбільш відомих творів Івана Нечуя-Левицького. Написана понад сто років тому, повість залишається актуальною і повчальною для нових поколінь наших сучасників. Її сатиричний струмінь, спрямований проти побутового зла, безпричинної ненависті, дріб’язкового користолюбства, невдячності, здатний виховувати людей,схильних до подібного в реальному житті. Адже ще геніальний Микола Гоголь писав: «Сміх — велике діло: він не віднімає ні життя, ні маєтку, але перед ним винуватець — як зв’язаний заєць».