Українська література другої половини ХІХ ст. (с. 10-11)

1. «Громаду» у Відні заснував

А Іван Пулюй

2. У Швейцарії виходив друком журнал

Б «Громада»

3. Установіть відповідність.

1 романтизм — Б зображення незвичайних, яскравих, сильних характерів, їхнього внутрішнього світу.

2 реалізм — Г зосередження уваги на найзлободенніших проблемах повсякдення.

3 натуралізм — А пізнання й відтворення істини через використання здобутків природничих наук.

4. Розкажіть про історичні обставини, у яких розвивалася українська література другої половини ХІХ ст.

На літературному процесі другої половини ХІХ ст. відчутно відбивалася політична роз’єднаність нації, що й далі перебувала в складі Російської та Австро-Угорської імперії. Це позначалося на характері та інтенсивності національного самоусвідомлення українського народу, самовизначення й самоорганізації його інтелігенції. Але спільним було розгортання боротьби проти політичного й національного гніту та за розв’язання гострих соціальних суперечностей.

Від 60-х років в Україні набув значного поширення народницький рух. Групи «Землі і волі», а згодом «Народної волі» й «Чорного переділу» діяли в Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та інших містах. Учасники народницького гуртка «Київська комуна» (1873-1874) вели пропаганду серед селян і робітників.

Інтенсивність розвитку української літератури, на жаль, призупинив спочатку Валуєвський циркуляр (1863), який декларував, що української мови «не было, нет и быть не может», а тому й забороняв друкувати українською навчальні, популярно-просвітні й духовні книги.

Емський указ 1876 р. разом із низкою додаткових цензурних розпоряджень 1880-1900 років по-своєму завершував розпочату ще Петром І політику денаціоналізації української суспільності й культури. У саму основу національної культури були спрямовані заборони українських книжок для дітей без національного чуття й усвідомлення власного національного коріння. Заборонялося вживання слів «Запорозька Січ», «козак», «воля» й навіть «Україна».

5. Розкрийте поняття «загальнолюдське» і «національне» в літературі. Проілюструйте свою відповідь конкретними прикладами.

Невід’ємною ознакою літератури є її національна своєрідність та вселюдський вимір. Це означає, що мистецтво слова кожного народу має національну самобутність, є носієм ознак, що характеризують націю, відбивають ментальність народу, його духовність. Національна своєрідність літератури позначається на тематиці й проблематиці творів, змалюванні характерних типів, що виявляють себе через індивідуалізовані риси героїв. Ця органічна якість художньої літератури певного народу яскраво розкривається через систему змістових і формальностильових особливостей, притаманних національним митцям. Проте література кожного народу несе у собі не тільки національні особливості, а й загальнолюдські, близькі читачам інших народів. Українська література є гуманістичним мистецьким феноменом, адже завжди несла великий заряд любові до людини, захищала людську гідність.

Невипадково твори українських письменників знаходили відгук у серцях читачів світу, які захоплювалися іскрометним сміхом Івана Котляревського, глибоким патріотизмом Тараса Шевченка, інтелектуалізмом Лесі Українки, гуманістичним пафосом Ольги Кобилянської, неповторною поетикою Михайла Коцюбинського. А творчість Івана Франка може бути окрасою будь-якої європейської літератури. Читачам багатьох країн імпонує пафос утвердження духовної цінності людини, її права на свободу, рівність, вільний розвиток, захист державної незалежності.

6. Яку мету ставили перед собою громади? Назвіть представників громад.

Перша українська громада, заснована 1859 р. в Петербурзі, була організацією, що сприяла розвитку освіти, свободі літературного слова, формуванню національної свідомості.

Осередком національно-культурної роботи в 70–90-х роках ХІХ ст. стала «Стара громада» (Київ), членами якої були В. Антонович, М. Драгоманов, П. Житецький, І. Нечуй-Левицький, М. Лисенко, Т. Рильський та ін. (майже 70 осіб).

У журналі «Громада», що виходив друком у Швейцарії, М. Драгоманов узагальнив погляди громадівців і виклав програму українського руху: демократизм, європеїзм, культурництво, еволюційність.

7. Які ви знаєте періодичні видання другої половини ХІХ ст.?

Часописи «Основа», «Киевская старина», журнали «Правда», «Зоря», «Громадський друг», «Житє і слово», «Світ», газета «Діло».

8. Назвіть найяскравіших представників прозових, поетичних і драматичних творів другої половини ХІХ ст.

Проза: Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Борис Грінченко..

Драматургія та театр: Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Іван Франко, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.

Поезія: Леонід Глібова, Юрія Федьковича, Сидіра Воробкевич, Олександр Кониський, Володимира Самійленка, Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Яків Щоголів, Павло Грабовський.

9. Що таке реалізм? Назвіть визначальні ознаки реалізму.

Реалізм – літературний напрям, що характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності завдяки типізації життєвих явищ.

Ознаки реалізму:

— пізнавальне, аналітичне сприйняття й розуміння дійсності;

— пояснення формування характеру, вчинків героя насамперед через його соціальне походження та становище;

— увага до вивчення людської душі, але обмежене заглиблення в психологію;

— прагнення до об’єктивності й достовірності відображуваного;

— принцип точної відповідності реальній дійсності виступає як критерій художності, як сама художність;

— типізація, тобто знаряддям дослідження й відтворення світу стає тип.

Улюбленими жанрами представників цього літературного напряму були роман і повість.

10. Що таке натуралізм? Які ви знаєте ознаки натуралізму?

Натуралізм (від лат. natura — природа) — літературний напрям, що утверджується у французькій літературі в останню третину XIX століття, який характеризується прагненням до фотографічного й безпристрасного відтворення дійсності й фатальною біологічною і соціальною зумовленістю людської долі й поведінки.

Найвиразніші ознаки натуралізму:

— «знижене» трактування традиційних сюжетів;

— зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;

— непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;

— потужний та гострий сатиричний струмінь;

— широка панорама сучасного життя в різних аспектах;

— підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетичних коренів і фізіологічно-інстинктивних особливостей;

— розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.

11. Переглянувши фільм М. Р. Стеха «”Громади“ і М. Драгоманов» (проект «Очима культури»), розкажіть про те, яке бачення розвитку України мав М. Драгоманов.

Перша модерна українська політична програма записана Драгомановим 1878 року у передмові до журналу «Громада».

Він трактував український народ як однин цілісний організм від Кубані до Закарпаття. Для нас ця ідея аксіоматична, але це Драгоманов перший мислив український народ такими суцільними категоріями, незважаючи на розподіл між державами та мовно-культурні відмінності. Знавець світової і української історії, він формулював програму, яка була вкоріненою в національні традиції, а водночас універсальною, базованою на вселюдських і наймодерніших у політичній думці того часу принципах боротьби за права людини, демократичний лад та суспільну справедливість.

Аналізуючи вічеву систему Київської Руси, а насамперед егалітарне Запорозьке козацтво, Драгоманов уважав, що українська традиція і національний характер особливо співзвучні з модерними течіями демократичного руху і що вони можуть понести позитивний приклад іншим народам. Не довіряючи державній диктатурі, він бачив ідеал майбутніх політичних систем у децентралізації влади. Залишаючи державі лише функції захисту безпеки людей, він пропонував систему, яка дозволяла вирішувати майже всі питання на рівні громад, і тому назвав цю систему «громадівством».

Більшість ідей Драгоманова зберегла актуальність і потенціал для вдосконалення сьогоднішніх політичних систем. А особливо в Україні. Бо чи досі не лишається критично актуальним його заклик до максимальної мобілізації громадян на локальному рівні, адже без їхньої активності неможливий контроль влади? Або його наголос на моральних цінностях політичної системи, яка має дати індивідам відчуття самоповаги і можливості вирішувати свою долю? А що й казати про максиму Драгоманова «чиста справа вимагає чистих рук!».

12. Прочитайте матеріал про реалізм у малярстві й розгляньте роботи Г. Курбе «Жінки, що просіюють зерно» та А. Мокрицького «Портрет дружини», визначте ознаки романтизму й реалізму в цих картинах.

Французький художник Жан Дезіре Гюстав Курбе вивів на перший план нових героїв — простих людей.

Він писав: ««Я твердо дотримуюся поглядів, що живопис ... може полягати лише в зображенні реальних, даних нам речей».

Картина «Жінки, що просіюють зерно» написана Курбе у 50-роках XIX століття. Проте вона відрізняється від інших робіт цього періоду. Твір написаний не на соціальну тематику, є майже пастораллю.

Ми бачимо чарівних у своїй простоті селянок за роботою, іскристий колорит, багате освітлення. Жовте світло заливає все навколо; велике рудувате покривало, розстелене на підлозі; хмари пилу, що піднімаються над зерном; локон, що спадає на шию однією з жінок; руки кольору топленого молока, витягнуті руки селянки — гладенькі, як прибережні камені; хлопець, скриня, повні мішки зерна. Все тут реальне, насичене життям.

Світлом романтизму сповнений «Портрет дружини» Аполлона Мокрицького. Молода гарна жінка з променистими очима, зачіскою «на проділ» чорних кіс, у сукні кольору каштанів із декольте зображена на тлі яскравих квітів і трохи захмареного неба. Її врода разом із поетичним пейзажем підкреслює нюанси романтичного образного кола, де прекрасна зовнішність і середовище наче відбивають внутрішні риси цієї жінки. Бачимо, що на цій картині відсутні елементи щоденного, буденного життя.

Бачимо, що тут присутні улюблені мотиви художників-романтиків: любов до екзотики, одухотвореність і прагнення до прекрасного.