Українська література. Самостійна робота 3. Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»

ВАРІАНТ 1

1. Справжнє прізвище Івана Карпенка-Карого

А Тобілевич

2. Мартин Боруля прагнув стати

В дворянином

3. У цитаті «Губернський секретар, ще й регістратор!.. Якраз для нашої ... жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях г приїде, я його і звідціля одвезу в город на своїх» пропущено слово

Г Марисі

4. Порівняйте висловлювання дітей Мартина й укажіть найвиразнішу рису характеру Степана.

Мартин. Он як Степан каже: папінька, мамінька...

Степан. Або: папаша, мамаша.

Мартин. Или папаша, мамаша... треба так казать, як дворянські діти кажуть.

Марися. Я так і не вимовлю.

Мартин. Привчайся: ти на такій лінії. (До Степана.) Ходім! (Обійма його за стан.) Канцелярист!

А пристосуванство.

5. Укажіть визначальний художньо-виражальний засіб у поданому фрагмента.

Марися. Мамо! Жили ж ми перше без дворянства, г вс! були щасливі.. Я не хочу бутъ дворянкою! Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном, — це всяке знає!..

В антитеза

6. Продовжте речення. Мартин Боруля не хотів віддати дочку заміж за Миколу, тому що він

Б не дворянин.

7. Установіть правильну послідовність подій у п’єсі «Мартин Боруля».

1 — Б Повірений береться за обидві справи — Борулі та його супротивника.

2 — В В Омелька крадуть коней.

3 — А Націєвський підслуховує розмову батьків Марії й тікає.

4 — Г Степана звільняють зі служби.

8. Установіть відповідність між персонажем п’єси та його посадою, родом занять або соціальним станом.

1 Омелько — Б наймит.

2 Трандалєв — Г повірений.

3 Націєвський — А регистратор з ратуші.

4 Гервасій Гуляницький — Д багатий шляхтич, чиновник.

9. Укажіть термін за його визначенням.

Драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності або в характері та поведінці людини.

Комедія.

10. Визначте засоби комічного в наведеному фрагменті п’єси. Поясніть їхню роль.

Мартин. Ну, годі Сідай, душко! Омелько привезе самуваръ, чаю, сахарю і кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлятъ, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. I розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?

Для Борулі дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор, використовуючи сарказм, висвітлює це протиріччя в епізоді, де Мартин наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву.

ВАРІАНТ 2

1. Родина Тобілевичів дала українській і світовій культурі кількох талановитих

А акторів і письменників.

2. Гервасій Гуляницький, говорячи Борулі: «Красовський вчений, лікар, Красовський державець, а ти надимаєшся через силу, щоб з ним порівняться, бундючишся дутим дворянством, з добра-дива посварився з ним, — вір мені, що як будеш отак роздувать свій гонор, то Красовський з’їсть тебе!..»,— характеризує його як людину.

Г справедливу, незалежну.

 3. З’ясуйте значення виділеного слова в цитаті з п’єси «Мартин Боруля»

Микола. До чого ж ти там дослужишся?

Степан. Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадутъ, женюся на багатій...

В чиновник низького класу.

4. Укажіть, кому з персонажів п’єси належать ці слова.

— Чого нам скучать? У нас є біліярд, бульвар чудесний, панночок скілько хочеш:у неділю бульвар ними цвіте, мов маком всіяний... А то збереться компанія, та поїдемо на Сугаклей, варимо кашу, ловимо рибу, печеруємо раки ілі запиваємо трехпробною і співаємо крамбамбулі!

А Степану

5. Укажіть засіб комічного в поданому фрагменті.

— Почав пригадуватъ: де я? Не пригадаю. …Далі думаю: коли є ноги, то повинна буть і голова, — а голови не видно, тілько моя, та й своєї голови не бачу, а чую, що на в’язах щось таке важке теліпається, мов хто начепив клунок з піском...

В гумор.

6. Заповніть пропуск у цитаті з комедії.

Мартин. Піду справді до Сидоровички, я бачив у неї…вона вже стара, не бачить, то оддасть для Марії, для своєї хрещениці. Ох, поки-то все поставиш на дворянську ногу, то й чуб тобі свердлом стане!

А п’яльця.

7. Установіть правильну послідовність подій у п’єсі «Мартин Боруля».

1 — В Микола сватається до Марії, а її батько відмовляє.

2 — А Націєвський через кумедне непорозуміння тікає.

3 — Г Степана звільняють з посади.

4 — Б Мартин Боруля спалює всі папери.

8. Установіть відповідність між персонажем п’єси та його характеристикою.

1 Трандалєв — Д підступний, корисливий.

2 Микола — Б чесний, щирий.

3 Степан — Г кар’єрист, підлабузник.

4 Омелько — А простакуватий, не дуже кмітливий.

9. Укажіть термін за його визначенням.

П’єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків.

Драма.

10. Визначте художньо-виражальні засоби в наведеному фрагменті п’єси. Пояснить їхню роль.

— Ти, сину, не дружи з нерівнею , краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій линії, трешся між людьми іншого коліна... Може, бог дасть, і столоначальником будеш або й письмоводителем у станового — це не то, що «цоб, половий!..», «цабе, перістий!», а піт йому ллє, а пил припада на лице, і смуги по всій тварі, та дьогтьом смердить від нього, як від мазниці, а у тебе друга линія! ...Глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репаний, а ти канцелярист!.. Так-то!..

Контрасти слів-образів, «оксиморонність» ситуації — один із провідних художньо-виражальних засобів трагікомедії “Мартин Боруля” допомагають розкрити наскрізну тему комедії — прагнення Мартина Борулі належати до соціально вищих дворянських кіл.

Увиразнюючи прагнення Мартина до дворянства письменник використовує характеристичну сентенцію: «Трись меж людьми – і з тебе будуть люде».

Епітети: вищий, нижчий, репаний (неграмотний, неосвічений).

Порівняння — дьогтьом смердить від нього, як від мазниці.

Антитеза: мужик — канцелярист.

Метонімія — «цоб, половий!..», «цабе, перістий!».

Столоначальник, письмоводитель, становий, канцелярист — у цьому фрагменті російські канцеляризми індивідуалізують мову головного персонажа. Тобто в естетичному каноні вони виконують не лише номінативну, але й стилістичну функцію: стають засобом творення комічного, а саме іронічного зображення головного персонажа.