Українська мова. Самостійна робота 3. Орфоепічна помилка. Поняття милозвучності. Наголос

ВАРІАНТ 1

1. Явище уподібнення приголосних спостерігається у вимові кожного зі слів рядка

В нігтик, зцідити, рюкзак

2. Вимова всіх слів записана правильно в рядку

Б [д'н'іпро//], [кі//гтик], [лата//т':а].

3. Правильно відтворена вимова звукосполучень приголосних у всіх словах рядка

В [збиера//йеис':а], [с:и//патие], [ш’іздеис'а//т].

4. Необхідно вибрати і в обох випадках у рядку

Б дебет (і, й) кредит, Марія (і, й) Ярина

5. Необхідно вибрати у в обох словосполученнях рядка

А вихід (у, в) півфінал, попередили (у, в) зв’язку з;

6. Установіть відповідність між рядками слів та визначенням місця наголосу.

1 У кожному слові наголос падає на перший склад — Г вірші, випадок, загадка.

2 У кожному слові наголос падає на останній склад — А житло, напій, везти.

3 У кожному слові наголос падає на другий склад — Д ознака, виразний, літопис.

4 Тільки в першому слові наголос падає на перший склад — В приятель, вимова, договір.

7. Напишіть стисле повідомлення на тему «Явище уподібнення приголосних звуків за ознакою глухості/дзвінкості в українській мові. Свій виклад проілюструйте прикладами.

В українській глухі приголосні перед дзвінкими звучать, як парні їм дзвінкі: боротьба[бород’ба], вокзал [вогзал], рюкзак [р’угзак].

У середині та в кінці слова дзвінкі приголосні в українській мові не оглушуються і вимовляються чітко: сте[ж]ка. ка[з]ка, моро[з]. Виняток дзвінкий приголосний [г]:у кількох словах (легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю і похідних від них) перед глухими приголосними він оглушується і вимовляється, як парний йому глухий [х]: легко [лехко], вогко [вохко], нігті[н’іхт’і], кігті [к’іхт’і], дьогтю [д’охт’у].

Дзвінкий приголосний [з] у префіксах роз-, без- перед наступними глухими приголосними може частково оглушуватися: розказати [росказати’], безперечно [бесперечно].

Перед наступним м’яким або пом’якшеним приголосним виступають приголосні [д’], [т’], [з’], [дз*], [с ], [ц’], [н’], [л ] пом’якшуються: [п’іс’н’а], [д’н’і], [ц’в’іт], [к’ін’с’кий], [с’т’іл’ки’].

ВАРІАНТ 2

1. Явище уподібнення приголосних спостерігається у вимові кожного зі слів рядка.

В зсохлий, нігтьовий, вокзальний

2. Вимова всіх слів записана правильно в рядку

А [знан':а//], [моугу//т'н'ій], [ра//д'іс'т']

3. Правильно відтворена вимова звукосполучень приголосних у всіх словах рядка

В [беиш:у//мно], [рожчи//стиетие], [на р'і/ц':і].

4. Необхідно вибрати і в обох випадках у рядку

Г дні (і, й) ночі, підійшов (і, й) побачив

5. Необхідно вибрати у в обох словосполученнях рядка

Д планшет (у, в) портфелі, пішли (у, в) зворотному напрямі

6. Установить відповідність між рядком слів та визначенням місця наголосу.

1 У кожному слові наголос падає на перший склад — В спина, хутро, олень.

2 У кожному слові наголос падає на останній склад — Д квартал, партер, слюсарі

3 У кожному слові наголос падає на другий склад — А завдання, мережа, обидва професори

4 Тільки в першому слові наголос падає на перший склад — Б показ, вимога, автори.

7. Напишіть стисле повідомлення на тему «Уживання сполучників і (й) в українській мові». Свій виклад проілюструйте прикладами.

Між словами в реченні й між реченнями ми часто вживаємо сполучників і та й. Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правило чергування, за яким звук і чергується з й:

1) на початку слів: Дощ іде вже декілька годин.

2) на початку речення: I ранок цього дня видався погожим.

3) для зіставлення понять: Батьки і діти... Діти і батьки... Нам нічого ділить на спільнім полі. (Б. Олійник).

4) перед буквами я, ю, є, ї та звуком [й]: Цієї осені батько посадив у саду і ялинку, і яблуні.

5) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, дужками, перед словами з початковим приголосним звуком: Хлопець зрозумів: і друзі теж спускаються до річки.

Й вживається, щоб уникнути збігу голосних:

1) між голосними: Хлопець розповідав про свої пригоди весело й іронічно;

2) після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов).