1. Домашні завдання
  2. 11 клас
  3. Українська мова
  4. Глазова 2020 рік

Вправа 71

Перепишіть, уставляючи пропущені літери та розставляючи розділові знаки. Визначте вжиті в реченнях тропи.

Люблю речі, створені людськими руками. Коли відкручую накривку старого годинника, бачу дбайливо примощений усередині, наче в гніздечку, розумний механізм (персоніф.), мене ніби (механізм) торкає (персоніф.) всередині теплою лапкою. Ці речі досі живі, вони дихають (персоніф.), на відміну від тих, що серійною лавиною накривають (персоніф.) нас сьогодні. Я люблю цю колись приручену людьми матерію (персоніф.), у якій ще можна впізнати згорнуту траєкторію чужої думки. Золотий пилок, іскристий слід (метонім.)...

 

Позначте в словах орфограми. Поясніть написання слів правилами.

Створені, примощений, приручену — у пасивних дієприкметниках, утворених за допомогою суфіксів -Н-, -ЕН-, -ЄН-, завжди пишеться одна буква -Н-.

Створені — префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с.

Примощений, приручену — префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах.

Людськими — м'який знак вживається у суфіксах -зьк-, -ськ-, -цьк-.

Годинника — приголосні подвоюються, якщо відбувається збіг кореня і суфікса.

Розумний — у префіксах роз-, без- завжди пишемо букву з.

Дихають, накривають — м'який знак вживається в кінці слів після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні.

 

Підготуйте усне стисле висловлення «Речі не старі, а старовинні». Уживайте метафори та метонімії.

Віковічні скарби народу — речі, традиції, звичаї та обряди — об'єднують наше минуле і майбутнє, старші й молодші покоління, формують нас як високорозвинену сучасну націю. Та чи можна нас так назвати, якщо ми здебільшого не знаємо отих скарбів? Часто можна почути, що такі речі старі, непридатні до вжитку, несучасні.

Але відвідайте Музей народної архітектури та побуту в селі Пирогово! Вітряки та храми формують образ сільського життя, створюють відчуття справжнього занурення в колорит українського села. Тут можна відчути «душу» нашого народу. Хати, найстаріша з яких належить до 1580-х років, наповнені зразками предметів побуту, одягом, іконами... І все це — на тлі «парку ремесел», де сучасні умільці за старими традиціями відроджують традиційні народні промисли, вкладаючи в ці історичні декорації живий дух працьовитого і веселого українського народу.

Пирогово — це величезна жива казка, де змішалися українські хати, широкі поля, тінисті стежки, млини, язичницькі кам'яні ідоли і чорні від часу православні церкви.

Побачивши все це і відчувши подих історії, ви вже не назвете ці речі старими.