Вправа 62

Кисличка дуже берегла свої квіти, навіть на вітер сердилася:

— Лети собі, вітре, стороною, — благала вона. — Не зривай моїх квітів. Тобі це жарти, а мені яблучка.

А коли хмарка летіла вгорі, вона й тій кричала:

— Хмаронько-голубонько! Не падай градом, не побий мене! Ти розлийся теплим дощем і напій мене!

І всі хмарки розливалися теплим дощем. А вітер ласкаво віяв біля кислички і летів за горизонт.