Вправа 419

У тому лісі не живуть (теп. час, 3 ос., мн.) ні звірі, ні птахи, ні метелики, ні комахи, ні їжаки. Ніхто не живе (теп. час, 3 ос., одн.), бо той ліс холодний. І виють у ньому не вовки, а Дикі Вітри. Виють (теп. час, 3 ос., множ.) грізно вони щоранку, щодня й щоночі, а потім відпочивають (теп. час, 3 ос., множ.). Сідають (теп. час, 3 ос., множ.) на дебелі гілляки старезних сосен, звішують (теп. час, 3 ос., множ.) довгі прозорі ноги й так відпочивають (теп. час, 3 ос., множ.). Інакше не вміють (теп. час, 3 ос., множ.). А поки триває (теп. час, 3 ос., одн.) той їхній відпочинок, у лісі стоїть (теп. час, 3 ос., одн.) така неймовірна тиша, що аж чути, як дихають (теп. час, 3 особа, множ.) сосни. Уявляєте (теп. час, 2 ос., множ.), навіть чути (неоз. ф.), що в снах бачить (теп. час, 3 ос., одн.) зелена трава і як шарудить (теп. час, 3 ос., одн.) руда ящірка. Шкода, що не було (мин. час, одн.) кому слухати (неозн. ф.), як дихають (теп. час, 3 ос., множ.) сосни та як спить (теп. час, 3 ос., одн.) зелена трава.

Та одного дня в лісі з’явилася (мин. час, 3 ос., одн.) Біла Панночка. Вона ступала (мин. час, 3 ос., одн.) так легенько, наче боялася (мин. час, 3 ос., одн.) на когось наступити (неозн. ф.) ...