Василь Королів-Старий

До сторінки 69

1. Хухи народжуються

А навесні

2. Моховинка була хухою

Г боровинкою

3. Установіть відповідність.

1 дід — В — Господи! ...Пробач мені мої гріхи… Я не хотів би покинути цей світ, не покаявшись…

2 лісник — Б — Що воно за знак? ...Дерева стоять і не поворухнуться, а воно щось шумить і пищить.

3 Хо-Суковик — А — По тому, як той дід поспішає та оглядається... я бачу, що він робить не по правді!

4 Хуха-Моховинка — Д — Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності.

4. Розкажіть про всі добрі вчинки Моховинки. Як до неї ставиться автор казки?

У цій казці Хуха-Моховинка зробила декілька добрих вчинків.

Перший — на прохання старого, мудрого та досвідченого Хо-Суковика вона разом з іншими хухами побігла кликати на допомогу лісника, щоб допоміг врятувати її сосну від дідової сокири.

Другий — Моховинка покликала дітей, щоб вони врятували старшу козу Лиску, свою приятельку, яка заплуталася в сітці, залишеній господарем.

Третій — вона разом із іншими хухами врятували замерзлого діда і вивела його з лісу, хоча він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини, хотів її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою.

Автор із ніжністю та любов’ю розповідає про Моховинку, адже вона безкорислива у своїх вчинках, завжди готова допомагати іншим, чуйно ставиться до природи.

Розповідаючи про Хуху-Моховинку, він використовує ніжні та пестливі слова: мізинчик; манісінька, як кошенятко; добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща; дуже гарна хушка, може, ліпша, як усі інші хухи в тому лісі; боровинка, жовто-фіолетова мордочка та багато інших.

5. Чому Моховинка не залишилася жити в хліві?

Взимку у хліві їй жилося дуже добре. Було їй тут тепло, мала вона м’яку постіль, їжа була смачна та поживна. Могла їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалося з дійниці на сіно.

Але Моховинка мріяла й удень, і вночі, коли вона зовсім виросте й у неї зробиться дуже густа вовночка на кожушку, і тоді тільки зможе вона, не боячись морозів, повернутися до рідного краю. Моховинці дуже не вистачало інших хух. «А кожний знає, як тяжко жити без рідного товариства в чужій стороні!».

6. Що приваблювало дітей у характері Моховинки?

Діти були дуже вдячні Моховинці за те, що вона допомогла врятувати Лиску, і запросили її до хати. І тут вони побачили, яка хуха була моторна й уміла вигадувати всілякі виграшки, весело забавлялася з малечою, показувала, як по деревах стрибає вивірка. Я думаю, що саме доброта, співчутливість, милосердя привітливість та ввічливість найбільше приваблювало дітей у характері Моховинки.

7. Як ви розумієте виділене слово в реченні Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності? Яку повинність маєте ви?

Із відповіді Моховинки лихому дідові можна зрозуміти, що слово повинність означає обов’язок творити добро, не сподіваючись на подяку, не чекаючи на похвалу.

Хоча я і навчаюся і 5 класі, але добре знаю, що мій найперший обов’язок — бути чесною, порядною, правдивою людиною. Всі інші повинності, я думаю, другорядні. обовязки.

8. Запишіть у зошит усіх героїв казки «Хуха-Моховинка», розділивши їх у дві колонки: 1) реальні персонажі; 2) вигадані.

1 Реальні персонажі: дід, лісник, діти та їхні батьки, кози.

2 Вигадані персонажі: хухи, Хо-Суковик, Лісовик.

9. Прочитайте уважно матеріал рубрики «До речі...» і перший абзац останньої частини казки «Хуха-Моховинка». Що в казці не відповідає віруванням давніх слов’ян? Чи має право письменник відходити від міфічних уявлень у художньому творі, зокрема в казці? Чому?

У казці Хуха-Моховинка після знищення її хатинки мандрувала взимку, серед снігових заметів. Адже проситися до когось у хатку було незручно, бо в хух такий звичай, що кожна доросла хуха повинна мати свою окрему хатинку. Турбувати ж хоча б і рідних батьків чи там сестер або братів жодна хуха собі не дозволить. А в рубриці «До речі...» розповідається, що «узимку вони впадають у сплячку аж до весни». У давніх віруваннях «хухи попереджають людей про небезпеку, яка чатує на мандрівника в лісі». У казці ж Моховинка допомагає козам, грається із дітьми, рятує лихого діда.

Я думаю, що в літературній казці автор має право відходити від міфічних уявлень, адже це авторський художній твір. У ньому автор подає детальні портрети героїв, додає побутові дрібниці.

10. Чого навчає казка В. Королева-Старого «Хуха-Моховинка»?

Казка В. Королева-Старого «Хуха-Моховинка» вчить читачів бути добрими, милосердними, уміти пробачати, не чинити зло, любити природу.

11. Поміркуйте, чому люди більше вірять — почутому чи побаченому. Чому? Знайдіть підтвердження своїй відповіді в казці.

У народі кажуть: «Краще раз побачити, ніж сім раз почути». Ця народна мудрість знаходить своє підкріплення практично у всіх сферах людського буття і ми самі часто переконуємось в тому, що побачене справляє на нас більше враження і надовго залишається в пам`яті, ніж те про що ми лише почули.

У казці ця народна мудрість подається дещо по-іншому. Наприклад, дід вважав, що хухи — лихі тварини, що тільки те й роблять, що чинять якесь лихо людям, що вони — нечиста сила. Але після того, як Хуха-Моховинка врятувала йому життя, його думки змінилися.

Діти ж не лише вві сні бачили Хуху-Моховинку, але і знали, яка вона мила, добра, нешкідлива. Знали вони, як Моховинка вболівала, коли кому була якась прикрість. І тому не могли вони повірити словам злого діда, що говорив про те, чого сам не знав, а тільки чув від інших, також незнаючих людей.

12. Усно перекажіть уривок, у якому йдеться про життя Моховинки в хліві й серед дітей.

Після зруйнування лихим дідом хатинки Моховинка шукала нове помешкання. Під час своїх пошуків вона потрапила до великої теплої хату, у якій лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вона чемно привіталася й пролізла щілиною під ворітьми в козячий хлівець. Господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, і самі запросили її тут залишитися та оселитися.

До хлівця часто приходили господар, дівчинка та малесенький хлопець. Вони доглядали за козами.

Минали дні. Тихо й спокійно жила в козячому хліві Моховинка. Було їй тут тепло, мала вона м’яку постіль, їжа була смачна та поживна. Могла їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалося з дійниці на сіно.

Але Муховинка дуже сумувала за рідним краєм та іншими хахами.

Одного дня в хліві трапилося нещастя. У залишену господарем сітку заплуталася старша коза Лиска. Ніхто не міг допомогти в біді. Тоді Моховинка кинулася кликати дітей. Довго їй не вдавалося розповісти дітям про оте лихо з її приятелькою. Але все ж Муховинці це вдалося, і діти врятували козу Лиску.

Після такої пригоди діти були їй дуже вдячні. Тепер вони приносили Моховинці крихітки всього того, що їм давали найсмачнішого.

Одного разу діти запросили хуху до хати, де вони разом забавлялися. Моховинка вигадувала різні розваги, чим дуже тішила дітей. Але ось у хату заходить отой самий дід, що хотів колись зрубати сосну, у якій жила Моховинка. Побачивши Моховинку, він закричав страшним голосом і кинув на неї сокиру, щоб її вбити. І хоча хуха стала невидимою, але гостряк сокири поранив їй ніжку. Поранена Моховинка через відчинені кимось двері вискочила надвір. Забігла в хлівець попрощатися, красненько подякувала гостинним козам за їхню ласку й пошкандибала до свого рідного бору.

Усі хухи-боровинки раділи її поверненню.

До сторінки 71-72

1. Установіть відповідність.

1 міміка — Д рухи м’язів обличчя, що виражають внутрішній стан людини;

2 жести — А рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову;

3 портрет — В змалювання зовнішнього вигляду літературного героя;

4 портретна деталь — Б зображення лише однієї, але яскравої риси зовнішності.

2. Установіть відповідність.

1 Дівчинка («Хуха-Моховинка») — Г Вона була гарнесенька, білява, з блакитними очицями.

2 Дажбог («Дажбог») — Б …обличчя його уявлялося подібним до сонячного кола, із русявою бородою промінчиками.

3 дурень («Летючий корабель») — А …такий став, що його й не впізнаєш: одежа на ньому так і сяє, шапочка золота, а сам такий гарний, що й не сказати!

4 Силун («Як виникли Карпати») — В …закипів так, що аж очі кров’ю налилися, а з рота вогонь пішов.

3. Портретною деталлю є виділене дієслово в реченні

Г Моховинка… подякувала гостинним козам за їхню ласку й пошкандибала до свого рідного бору.

4. Зображаючи портрет літературного героя, письменник удається до розповіді, роздуму чи опису? Поясніть свій вибір.

Зображуючи персонажів, письменники часто вдаються до опису їх зовнішності — обличчя, волосся, статури, одягу, міміки, жестів. Цей опис у літературі називається портретом.

Зовнішній вигляд зазвичай свідчить про певні риси вдачі героя твору. Здебільшого характер персонажа відповідає його зовнішності.

Звичайно, найдетальніший портрет мають головні дійові особи. Змальовуючи другорядних персонажів, автор, як правило, або взагалі не подає портрета, або згадує лише якусь яскраву деталь, скажімо, великий ніс, згорбленість статури чи руде волосся.

5. Чому важливо уважно читати літературні портрети в художніх творах?

Якщо уважно поставитися до літературного портрета, то можна дізнатися про героя чимало такого, що автор явно не описує у творі. Через портрет героя ми розуміємо настрій персонажа, його внутрішній світ, смаки, здогадуємося про професію, достаток та уподобання героя.

Ось чому важливо уважно читати описи зовнішності літературних героїв.

6. Портрет якого героя найбільше вам запам’ятався з нещодавно прочитаних творів зарубіжної літератури? Чим саме?

Із прочитаних творів зарубіжної літератури мені найдужче запам'ятався чеширський Кіт — персонаж книги Льюїса Керрола «Аліса в Країні чудес».

Його знаменита загадкова усмішка вразила і Алісу, і мене. Його вмінням щезати, розчиняючись у повітрі, залишаючи на прощання тільки свою усмішку — це найбільша дивовижа від прочитаного тексту.

7. Прочитайте портрет Хухи-Моховинки. Чому в описі цього персонажа автор використав зменшено-пестливі суфікси? Випишіть слова з такими суфіксами в зошит і виділіть їх.

В описі портрету Хухи-Моховинки автор використовує зменшено-пестливі суфікси, щоб читачі краще уявив собі цю казкову та добру малесеньку істоту. Слова зі зменшено-пестливими суфіксами: боровинка, гарнесенька, м’якесенька, голосок, манісінька, щільненько, звичайненька, вовночку, мордочка, квіточку, голенькі, кривенька.

8. Знайдіть і прочитайте опис зовнішності кіз у хліву. Як ви вважаєте, цей опис є портретом чи, може, містить тільки портретну деталь?

«У тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі, як у Водяника, бороди, але дивилися на неї лагідно своїми жовтими очима… Господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, і самі запросили її тут залишитися та оселитися».

Цей опис кіз у творі є портретом, адже ми бачимо персонажа: лежали дві великі білі тварини; роги й довгі, як у Водяника, бороди; дивилися… лагідно; дивилися … жовтими очима; господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя.

9. Яких персонажів найбільше наділяють портретними характеристиками — головних чи другорядних? З чим це пов’язано?

У літературному творі письменник описує нам, який вигляд мають дійові особи. Звичайно, найдетальніший портрет мають головні дійові особи. Зовнішній вигляд зазвичай свідчить про певні риси вдачі героя твору. Здебільшого характер персонажа відповідає його зовнішності.

Так, із портрета Моховинки («Хуха Моховинка») ми не тільки уявляємо зовнішній вигляд героїні, а й відчуваємо прихильне ставлення автора, Василя Королева-Старого, до персонажа: «Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї голенькі зісподу рожеві лапки».

10. Прочитайте за ролями уривок з казки від слів: «Радий та щасливий, виліз він із замету й став на снігу» і до кінця твору.

— Яка з того поміч , що я здолав вилізти із снігу? Усе одно в цій віхолі не знайду я дорогу додому. Так чи інакше мені помирати, бо ж хто мені покаже дорогу?! Хуха?

— Так, я Хуха ! І навіть та сама, якій ти зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зарубати своєю сокирою…Але ж тобі немає чого мене боятися! Знай , що всі Хухи на світі ніколи не шкодять людям, а навпаки, дуже часто їм допомагають. Ми – добрі й не пам’ятаємо лихого. Це ж ми, Хухи, допомогли тобі вилізти із замету. А тепер я допоможу тобі вийти й з лісу. Не бійся нічого й іди за мною! Ну, не марнуй часу. Ходімо!

— Тепер вже я буду вдома! Як же я тобі віддячу?

— Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності. Але ж на пам’ятку цього дня я б просила в тебе ось про що. Не забудь , що ти обіцяв, коли вже замерзав у заметі. А по-друге, розкажи людям, що з тобою трапилось. А тепер ходи здоров!

11. В. Королів-Старий не змалював у казці «Хуха-Моховинка» портретів діда й лісника. Якими ви намалювали б у своїй уяві під час читання очі, погляд цих героїв, їхні губи, волосся, статуру й одяг? Усно опишіть їх. Чи схожими вийшли портрети цих приблизно однакових за віком чоловіків?

У казці «Хуха-Моховинка» автор не подав нам портретів діда й лісника. Змальовано лише портретну деталь діда: «То був дід у великих повстяниках», тобто валянках.

Але діда я уявляю ще не дуже старим, із сивою бородою, маленькими та хитрими очима. Він проворний, адже встиг утекти від лісовика та хух. Злопам’ятний, дуже мстивий, вірить усякій брехні, ображає інших. Але у біді він безпомічний, боягуз (злякався, коли залишився один серед зимового лісу і коли перед ним з’явилася Хуха-Моховинка). Мабуть, не дуже він уміє дотримуватися власного слова.

Лісника ж можна уявити високим, прудким та сильним. Він любить свій ліс, доглядає, щоб ніхто не кинув сірничка. Люди поважають лісника, рубають ліс тільки з дозволу і то лише невеличкими частками, щоб він швидко виростав знову.

У лісника ясне обличчя, відкритий погляд. Має чесні, добрі та щирі очі. Він і серед ночі готовий прийти на допомогу.

Видно, що портрети цих персонажів вийшли різними, тому що різні й характери героїв, і їхні вчинки.

12. Роздивіться ілюстрації, на яких зображено Хуху-Моховинку, й уважно прочитайте її портрет. На скільки точно, на вашу думку, малюнок відповідає словесному портрету? Що б ви змінили в ілюстраціях? Чому?

Портрет Хухи-Моховинки. "Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, укривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї голенькі зісподу рожеві лапки. Як і всі інші хухи, Моховинка так само мала мінливу вовночку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. Моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глицях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку вона була блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіолетовою, на снігу ставала білою".

Портрет Моховинки на малюнку досить точно відповідає словесному портрету: «мала довгу вовночку, що, мов шовком, укривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї голенькі зісподу рожеві лапки...Моховинка найчастіше була зеленою». Видно пухнасту шерсть, різні відтінки, головку, схожу на квітку На ілюстрації потрібно змінити дитяче личко Моховинки на мордочку тваринки, як пише письменник у описі. А ще треба було б змінити ріст героїні. Адже, помітно, що на першому малюнку вона менша за рослину, а на третьому і сьомому — більша за рослину та пеньок.