Вправа 387

М’ЯТА

1. Об’їхав я багато країв. Гарних, дивних, цікавих. Тепе: у місті живу. Та враз я згадав хлоп’ячі забави на батьківському подвір’ї. Почув трав’яний дух. Дух, де в’ється моя Рось. Задзвеніли мені солов’ї, кропив’янки, очеретянки, заворкотіли голуб’ята. Запахли в рідному саду ряст, рум’янок, п’ятиперстень. І м’ята. Холодна, кучерява.

Ледве заходжу, було, хлоп’ям до саду, відчуваю, як вільно дихати. Як пахучий холодок наповнює груди. А там ластів’я озветься, защебече, ніби щось промовляє. А із сусіднього саду вітається дід Лук’ян. Скинув бриля — махає. А поруч он клей вишневий, мов півник полив’яний.

Мені все дуже пахне м’ята. Я хочу додому. У батьків сад. Прийти й сказати: «Доброго ранку, мій драголюбе!»

2. Об’їхав, хлоп’ячі, подвір’ї, трав’яний, в’ється, солов’ї, кропив’янки, голуб’ята, рум’янок, п’ятиперстень, м’ята, хлоп’ям, ластів’я, Лук’ян, м’ята.

3. Драголюб — це польова м’ята, інколи так називають приворотне зілля.