Вправа 587

Зоряна нічка примчала на конях, землю туманами вкрила. Люблю дорогу, що вперед веде, і подорожніх бережу людей. Плакав жайвір наді мною у прірві голубої висоти. Горе і лихо поборем, книгу прекрасну розгорнем. А прізвисько прилипло, приклеїлося, невідомо яким побитом стало відомо всім.

Прекрасну, прізвисько, прилипло.