1. Домашні завдання
  2. 5 клас
  3. Українська мова
  4. Заболотний

Вправа 24

А. Напишіть невеликий твір­опис (5–7 речень) на тему «Криниця», використовуючи прикметники для змалювання криниці та води. За потреби скористайтеся довідкою.

Криниця

Бабусине дворище знаходиться неподалік річки. А в кінці городу, якщо трохи спуститися на луки, — криниця. Колись вона була глибокою, бабуся навіть казала, що вона бездонна. Та минав час, криниця стала старенькою. Однак люди її почистили, зробили дерев'яну цямринку, щоб легше було води набрати. І вода в ній стала чиста як сльоза, студена — аж зуби зводить. А ще бабуся розповідала, що вода в ній цілюща, тому так часто до неї приходять аж із дальніх кутків села.

Б. Доберіть 3–5 прикметників для опису погляду мами (тата, бабусі, дідуся). Складіть із цими словами і запишіть твір­мініатюру (5–7 речень) на тему «Мамині очі» («Очі бабусі», «Погляд дідуся»)

Мамині очі

У моєї матусі такі лагідні й добрі очі! Навіть коли вона чимось невдоволена, все одно її карі очі випроіуіінюють тепло, а суворо зведені брови не роблять її погляд сердитим. Бо вона ж матуся! У всіх матусь різного кольору очі, але вони всі стають однаковими, коли вони дивляться на своїх дітей. Ці очі стають ніжними, невимовно чарівними й люблячими.

Очі бабусі

Очі моєї бабусі сірі, лагідні. Школи не бачила її сердитих очей, а ось усміхненими бачила. Я люблю Заглядати їй в очі, розглядати своє відображення в її зіницях (їх бабуся називає «чоловічками»), тоді бабця пестить мене і примовляє лагідні слова. Мені це подобається. А ще бабусині очі всевидющі, від них нічого не сховаєш, навіть цукерку, яку заборонили їсти до обіду. Бабуся сміється: «Усі сіроокі — всезнайки!»

Погляд дідуся

Мій дідусь кремезний на вигляд і часто заклопотаний, він здається суворим. Його погляд завжди спрямований на якусь роботу: то він майструє, щось вирізає, виточує. Я навіть довгий час не знав, які в нього очі. Та якось на його день народження я вирішив зробити йому подарунок: змайстрував кораблика з вітрилами, адже мій дідусь був моряком. Трохи соромлячись за свій «витвір» я вручив йому подарунок. Ви б бачили, який погляд був у дідуся! Стільки добра, приязні, вдячності було в ньому, що я мало не розплакався й кинувся йому на шию: «Я тебе дуже-дуже люблю!»