1. Домашні завдання
  2. 5 клас
  3. Українська мова
  4. Заболотний

Вправа 490

Моя зустріч із прекрасним

Прекрасне починається з красивого: з красивих картин, музики, фільмів, спектаклів. Таку зустріч із прекрасним я пов’язую з відвідуванням балету «Лускунчик». Хоча зміст казки я пам’ятаю з дитинства, проте балет за цією казкою справив на мене глибоке враження. Адже учасникам треба було мовою танцю передати глядачам увесь зміст. Це ж так складно, однак здогадатися неважко про всі ті почуття і вчипки героїв «Лускунчика». Це був прекрасний балет! І глядачі із вдячністю аплодували артистам стоячи.

Народження малюнка

Вважається, що тільки вроджений талант може проявити себе в малюванні. Однак часто малюють люди, які не мають спеціальної для цього освіти, наприклад, усьому світу відомі імена наших талановитих художниць Прийма-ченко і Білокур. На мою думку, кожна людина має в собі крапельку таланту художника. Адже немає на світі людей, які б у дитинстві не спробували малювати. Вважають, що малюнки дітей найталановитіші, бо вони малюють щиро і з усмішкою.

Моє місто

Моє рідне місто — Харків. Якийсь час у 20-30 роки минулого століття місто було столицею України, та то були не найкращі часи: в Україні лютував голод, багато людей були репресовані, особливо письменники, поети, діячі культури. Харків — прикордонне місто, тому через нього пролягають шляхи до багатьох куточків світу. З аеропорту Харкова можна вилетіти і до Європи, і до Африки. Нині це культурний і промисловий центр України, відомий у світі. Багатьма досягненнями може пишатися Харків у науці, у медицині, у винахідництві. Саме в Харкові знаходиться найкращий пам’ятник Тарасу Шевченкові, а ще площа Свободи — найбільша в Європі. До того ж Харків — місто молоді, бо в ньому навчається багато студентів з різних країн.

Моє село

Моє рідне село загубилося в лісах та степах Полтавщини, воно зручно розташувалося на березі невеличкої річки Орчик, що впадає в Оріль. З’явилося воно на початку 19 століття і за цей час розрослося аж на 15 км. Особливо люблять у нашому селі вирощувати різні фрукти та овочі. Кожного року люди експериментують на своїх городах, завозячи нові сорти овочів. Наприклад, білі кавуни з чорним зерням, дині, у яких насіннячко всередині має вигляд кукурудзяного качанчика, або арахіс. На ці диво-горішки приходило дивитися до дядька Дмитра мало не все село. Люди дивувалися, що рослина відцвітає і ховає голівку під землю, щоб там виросли стручки. Мешканці нашого села привітні, щирі, з почуттям гумору, підтримують одне одного в біді, разом святкують радісні події.

Чому посміхаються зорі

Часто я прошу тата розповісти мені про зірки, сузір’я, комети, астероїди, бо він цим дуже цікавиться й багато знає. Коли він розповідає, то мені уявляються далекі світи, що там живуть теж люди, але не такі, як ми, проте дуже схожі на нас. Я уявляю, які в них школи, вулиці, будинки, парки. А ще вигадую для себе різні історії їіро те, як ми могли б із ними познайомитися, які жести використовували б для спілкування, якими символами розповіли їм про наше життя. Тато говорить, що я фантазерка і коли виросту — буду писати фантастичні твори про космічні світи. Може, так і буде. Проте зараз, коли я дивлюся па зорі, мені здається, що вони посміхаються, бо там точно хтось нас чекає.