Вправа 323

Стояла січнева ніч. За вікнами художник побачив сумну синичку. Він відчинив вікно і впустив бідолашну пташку.

Кілька днів синичка відігрівалась і від’їдалася. Та пташині дорога воля. Тому художник випустив її.

Синичка розповіла про все іншим птахам, і вони почали злітатися до художникового вікна. А коли настала весна, птахи спитали, чим віддячити за порятунок. Відповів художник:

— Я мрію намалювати ясне небо, морську хвилю, срібний іній. Але не маю для цього фарб!

І почав він знаходити біля вікна дивовижні фарби. Були вони то в кленовому листочку, то у м’якій пір’їнці. І написав художник прекрасні картини.