Вправа 245

І чуйно соняшник поверне пожовклу (З. в., одн.) голову на схід. Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима і повіє теплий вітер над розкованим (Ор. в., одн.) Дніпром. У дитинстві я бігав стежками між напоєних (Ор. в., мн.) сонцем хлібів... Небо — в синій випраній (М. в., одн.) сорочці. Мов чорний гніт погашеної (Р. в., одн.) свічки, коло дороги дерево стоїть. По засніженій (М. в., одн.) травиці бігли білі грозовиці.