Вправа 400

Коли-не-коли набіжить вітер, ударить тугою хвилею по верховіттях.

Споконвіку в дивовижних барвах стоїть світ, вражаючи взаємопереходами відтінків.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Праворуч криниці росте горобина, а зліва, майже біля зрубу, у пишному намисті — червона калина.

Сяк-так, навскосяк, аби не по-людськи.

Увечері посумую, а вранці заплачу.