Вправа 536

Мені поля задумливо шептали свої ніким не співані пісні (реч. розпов., неокл., просте, двоскл., пошир., повне, ускл.). Немає гірше, як в неволі про волю згадувать. Не знаючи броду, не лізь у воду. Чує серце недоленьку, сказати не вміє. Рідна мати моя, ти ночей не доспала. Небо стало не сіре, не попелисте, а сиве. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.