Вправа 371

 Єднальні — і. Протиставні — але, а. Розділові — та, чи, то...то (повторюваний). Зіставні — а.

II. У 1, 3, 4, 5, 7 та 8 реченнях сполучники з'єднують частини складного речення. У 2 та 6 реченнях сполучники з’єднують однорідні члени речення.

III. Антитеза (протиставлення) — багатозначний термін, що в залежності від контексту може означати: у логіці — судження, яке суперечить тезі. Антитеза є необхідною складовою частиною непрямого доведення.

У літературі — стилістична фігура, зіставлення контрастних явищ, образів і понять. В основі антитези часто лежать антоніми. Наприклад: «Згинь старе із мріями — йди нове з героями» (П. Тичина). Антитеза вживається в ліриці, художній публіцистиці, поширена як ораторський прийом.

У даній вправі в реченнях № І (смеркає — світає) та №7 (хорошого — поганого) сполучники використано як засіб створення антитези.