Вправа 295

1. Відчиняли люди широко ворота, поливали на щастя (член речення) дорогу, щоб завжди таким багатим був двір. На щастя (вставне слово), нас обминула зла негода.

2. І того, можливо (вставне слово), не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ. У цьому світі, як у казці, все можливо (член реч.).

3. Остапові пощастило, однак (вставне сл.), зачепитися за якусь прибережну вербу. Сонце зайшло, однак (член реч.) його було ще видно.

4. Напевно (вст. сл.), це й справді не жінка, а саме літо йде собі за городами й лісами й, співаючи, нахиляється до суничників і грибовищ, піднімає руки до плодючого дерева. Хлопець про це не знав напевно (чл. реч.), мав лише здогадки.